Щодо порядку ідентифікації банками фізичних осіб-власників істотної участі акціонерних товариств, акції яких випущені на предявника

Національний банк України, використовуючи закріплене у пункті 1 статті 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон про банки) право адміністративного регулювання, вважає за необхідне висловити наступні рекомендації щодо порядку ідентифікації банками фізичних осіб-власників істотної участі акціонерних товариств, акції яких випущені на пред'явника.

Обов'язок банків ідентифікувати таких осіб визначений частиною шостою статті 64 Закону про банки.

Насамперед слід відмітити, що відповідно до статті 25 Закону України "Про господарські товариства" до акціонерних товариств належать відкриті акціонерні товариства та закриті акціонерні товариства. При цьому, згідно статті 27 цього ж Закону закрите акціонерне товариство має право випускати лише іменні акції. З огляду на вказане надаємо рекомендації щодо ідентифікації банками фізичних осіб-власників істотної участі відкритих акціонерних товариств (далі - акціонерні товариства).

Відповідно до статті 159 Цивільного кодексу України вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать. При цьому, акціонери (їхні представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, що їх має кожний акціонер, який бере участь у зборах.

Зважаючи на викладене, інформацією про власників акцій на пред'явника акціонерного товариства - клієнта банку володіє виконавчий орган акціонерного товариства, який веде облік акціонерів (їх представників), що беруть участь у загальних зборах акціонерів товариства.

Слід зазначити, що відповідно до частини восьмої статті 41 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту товариства більш як 60 відсотків голосів. У зв'язку з цим на день проведення загальних зборів у виконавчого органу акціонерного товариства або реєстратора може бути відсутня інформація про інших акціонерів, які не взяли участь у загальних зборах.

Крім того, частина перша статті 158 Цивільного кодексу України передбачає, що товариство має право випускати привілейовані акції (не більше двадцяти п'яти відсотків у загальному обсязі статутного капіталу), які відповідно до частини п'ятої статті 4 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" позбавляють їх власників права на участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом.

У зв'язку з цим рекомендуємо банкам витребувати від органів управління акціонерних товариств інформацію про осіб, які отримували дивіденди за підсумками попереднього календарного року (відповідно до статті 9 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" дивіденди по акціях виплачуються один раз на рік за підсумками календарного року в порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства).

Враховуючи, що акції на пред'явника у відповідності до законодавства України обертаються вільно і передаються шляхом вручення іншій особі, рекомендуємо банкам відносити такого клієнта до категорії великого ризику (щодо проведення ним операцій з легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом) та вимагати від клієнта подання інформації щодо його власників після кожних проведених загальних зборів акціонерів.

Водночас у разі, якщо банки здійснюють депозитарну діяльність зберігача цінних паперів, рекомендуємо запропонувати клієнтам - акціонерним товариствам вирішити питання щодо зберігання банками їх акцій. Це дозволить знизити ризик менеджменту підприємств, що може виникнути внаслідок скуповування третіми особами контрольного пакету акцій підприємств, а також ризик роботи банків з цими клієнтами, оскільки надасть можливість банкам володіти інформацією про власників акціонерних товариств.

Слід також зауважити, що законодавством на клієнта банку покладено обов'язок надавати необхідні для ідентифікації документи і відомості. У зв'язку з цим, банк у разі ненадання клієнтом необхідних документів чи відомостей або умисного подання неправдивих відомостей про себе відмовляє клієнту у його обслуговуванні (стаття 64 Закону про банки).