Щодо вимог Правил торгівлі іноземною валютою

Національний банк України, у зв'язку з численними запитами банків щодо вимог Правил торгівлі іноземною валютою(1) роз'яснює.

1. Що стосується форми договорів, які є підставою для купівлі та перерахування іноземної валюти за межі України.

Згідно з Цивільним кодексом України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими до актів цивільного законодавства. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічний договір це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх обов'язків у зовнішньоекономічних відносинах. Зовнішньоекономічний договір укладається у письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. При укладанні зовнішньоекономічних договорів сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів і організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі законами України.

Таким чином, зовнішньоекономічний договір може вважатися укладеним у письмовій формі з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції або вчинення дій відповідно до вказаних у пропозиції умов договору за наявності у такому договорі необхідної інформації та положень, що обумовлюють встановлення, зміну або припинення зобов'язань у зовнішньоекономічній діяльності. Окремі види зобов'язань сторін, які оформлюються зовнішньоекономічними договорами, мають містити характерні умови та вимоги, які визначені законодавством України.

Враховуючи викладене, такі форми документів як "інвойс" (рахунок-фактура), лист-розпорядження та інші, що застосовуються у міжнародній практиці, можуть вважатись договором у випадку, якщо будуть належно оформлені, міститимуть достатню інформацію про сторони, між якими мають здійснюватися розрахунки, умови та вимоги, згідно з якими встановляться зобов'язання, а також за умови прийняття стороною пропозиції і вчинення нею певних дій відповідно до наявних документів.

2. Що стосується можливості отримання уповноваженими банками комісійної винагороди в іноземній валюті за рахунок коштів клієнтів, якщо операції, які вони виконують за дорученням клієнтів, пов'язані зі сплатою комісійної винагороди в іноземній валюті іноземному банку-кореспонденту (здійснення переказу, документарної операції, операції з чеками, що прийняті на інкасо, операції за платіжними картками міжнародних платіжних систем).

З набранням Правилами чинності встановлений новий порядок, за яким комісійну винагороду за наведеними вище операціями уповноважені банки мають отримувати від клієнтів в гривнях незалежно від того чи пов'язані ці операції зі сплатою комісійної винагороди в іноземній валюті іноземному банку-кореспонденту.

Така позиція ґрунтується на тому, що Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" встановлено - на території України гривня є єдиним законним засобом платежу. Отже на території України клієнти за надані уповноваженими банками України послуги мають розраховуватися гривнею.

Разом з цим уповноважені банки надають послуги клієнтам, які пов'язані з транскордонними переказами, на підставі власних договорів (кореспондентських договорів) з іноземними банками, міжнародними платіжними системами, міжнародними системами зв'язку, інформаційними агенціями. В свою чергу право на придбання уповноваженими банками іноземної валюти з метою виконання власних зобов'язань за операціями, пов'язаними зі сплатою коштів банкам-кореспондентам, міжнародним платіжним системам, міжнародним системам зв'язку, інформаційним агенціям, передбачено главою 4 розділу III Правил.

3. Що стосується можливості здійснення суб'єктами ринку операцій з обміну і купівлі іноземної валюти без наявності зобов'язань у валюті, що придбавається.

Пункт 4 розділу II Правил торгівлі іноземною валютою дозволяє суб'єктам ринку здійснювати операції з обміну іноземної валюти без наявності зобов'язань в іноземній валюті, що придбавається, для себе і клієнтів-резидентів, які є суб'єктами господарювання, дотримуючись обмежень, установлених цим пунктом. Пункт 3 розділу II Правил торгівлі іноземною валютою дозволяє уповноваженим банкам здійснювати власні операції з купівлі іноземної валюти без наявності зобов'язань в іноземній валюті, що купується, дотримуючись обмежень, установлених цим пунктом.