Про Указ Президента України "Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні" N 932/98 від 23.08.1998 р.

Доводимо до відома, що з 1 жовтня 1998 року вступив в дію Указ Президента України "Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні" N 932/98 від 23.08.1998 р. (далі - Указ), яким встановлено, що векселі, опротестовані нотаріусами в установленому порядку, є виконавчими документами. Зобов'язуємо керівників обласних управлінь Національного банку України та комерційних банків забезпечити неухильне виконання Указу Президента України.

Звертаємо увагу, що відповідно до ст.92 Закону України "Про нотаріат" нотаріусами провадиться протест векселів про неоплату, неакцепт або недатування акцепту.

Банківські установи повинні приймати для стягнення коштів лише ті векселі, які опротестовані з дня вступу в дію Указу. Стягнення здійснюється як з основних, так і з додаткових гривневих рахунків платників, в порядку, передбаченому п.147 Інструкції N 7 "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України", затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02.08.1996 р. N 204 (далі - Інструкція N 7).

При пред'явленні стягувачем до виконання опротестованого нотаріусом векселя, в банк надається платіжна вимога та оригінал опротестованого векселя відповідно до абз.5 п.143 Інструкції N 7. Банки несуть відповідальність за збереження оригіналів векселів у встановленому чинним законодавством порядку.

У разі обумовлення в тексті векселя, який підлягає оплаті строком за пред'явленням або у визначений строк від пред'явлення, нарахування відсотків, в рядку "Призначення платежу" платіжної вимоги окремо вказується сума за векселем та нараховані відсотки. При цьому відповідальність за обгрунтованість і правильність внесення даних у платіжну вимогу при здійсненні безспірного стягнення за опротестованим векселем відповідно до п.144 Інструкції N 7 несе стягувач.

Опротестований вексель, як виконавчий документ, повинен пред'являтися:

за переказними векселями - до платника у разі, якщо був здійснений протест про неоплату (якщо платник попередньо акцептував вексель) чи протест про недатування здійсненого платником акцепту, або до векселедавця у разі здійснення протесту про неакцепт;

за простими векселями - до векселедавця у разі здійснення протесту про неоплату.

У разі неспроможності платника або векселедавця за переказними векселями та векселедавця за простими векселями, здійснити оплату, стягнення з інших зобов'язаних за векселем осіб здійснюється шляхом пред'явлення їм позову у відповідності з вимогами ст.5 Арбітражного процесуального кодексу України та ст.47 Одноманітного Закону про переказні та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року, дія якого на території України розповсюджена Постановою Верховної Ради України "Про застосування векселів в господарському обороті України" від 17.06.1992 р. N 2470-12.