Щодо зарахування зустрічних однорідних вимог

У зв'язку із численними зверненнями комерційних банків та їх клієнтів Національним банком України розглянуто питання щодо роз'яснення правомірності припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги.

Повідомляємо, що Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" регулює порядок припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання. Проте, це не виключає можливості припинити зобов'язання іншим шляхом, в тому числі і зарахуванням.

Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. З огляду на те, що стаття 217 Цивільного кодексу України є чинною, ніяких загальних обмежень щодо припинення зобов'язання зарахування не встановлено.

Варто окремо звернути увагу на те, що для застосування зарахування необхідна обов'язкова наявність певних умов, а саме:

- вимоги повинні бути зустрічними, тобто такими, що випливають з різних взаємних зобов'язань між двома особами;

- вимоги повинні бути однорідними. Як правило, мова іде про взаємні вимоги грошових сум в одній і тій же валюті;

- настання строку виконання за всіма зустрічними вимогами.

У разі наявності належним чином оформлених документів, припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування є підставою для зняття комерційними банками з контролю експортно-імпортних операцій своїх клієнтів, який здійснюється банками відповідно до вимог Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.99 N 136.