Щодо закриття рахунків юридичних осіб, які припинили свою діяльність

На численні звернення банків щодо закриття поточного рахунку на підставі документа, виданого державним реєстратором в порядку, установленому законодавством України, який підтверджує державну реєстрацію припинення юридичної особи, повідомляємо.

Державна реєстрація припинення юридичної особи проводиться відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців" (далі - Закон).

Відповідно до статті 33 Закону юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених Законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Згідно з вимогами пункту 20.1 глави 20 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, банк має право закрити поточний рахунок юридичної особи на підставі, зокрема, документа, виданого державним реєстратором в порядку, установленому законодавством України, який підтверджує державну реєстрацію припинення юридичної особи.

При цьому мають місце випадки, коли на рахунку, що підлягає закриттю, є залишки коштів, за якими клієнт не звертається.

Для обліку коштів клієнтів - юридичних осіб, що ліквідовані, рекомендуємо використовувати рахунок 2903 "Кошти клієнтів банку за недіючими рахунками", який призначено для обліку кредиторської заборгованості банку перед клієнтами за недіючими рахунками.-1

__________

-1 Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України затверджена постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 р. № 280.

Згідно з частиною третьою статті 344 Цивільного кодексу України, якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності.

Таким чином, у разі якщо кошти за недіючими рахунками не були витребуваними клієнтом, банк набуває право власності на ці кошти за набувальною давністю і вони можуть бути визнанні як оподаткований дохід банку.