Щодо тарифів на електричну енергію для дахових котелень ОСББ

Національна комісія регулювання електроенергетики України розглянула звернення ПАТ "Вінницяобленерго" від 07.11.2011 N 24-12174 щодо тарифів на електричну енергію, спожитої даховими котельнями, що знаходяться на балансі ОСББ, та повідомляє.

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає, що комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. При цьому, споживачем комунальних послуг є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про електроенергетику" органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, регулює діяльність суб'єктів природних монополій у сфері електроенергетики та господарюючих суб'єктів, які діють на суміжних ринках, а також виконує інші функції відповідно до законодавства.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про електроенергетику" основними завданнями національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, є:

участь у формуванні та забезпеченні реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування оптового ринку електроенергії України;

державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій в електроенергетиці;

сприяння конкуренції у сфері виробництва та постачання електричної енергії;

забезпечення проведення цінової та тарифної політики в електроенергетиці;

захист прав споживачів електричної і теплової енергії;

розроблення та затвердження правил користування електричною енергією та інше.

Також, відповідно до Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України від 14.03.1995 N 213, основними завданнями Комісії є:

участь у формуванні та забезпеченні реалізації єдиної державної політики щодо розвитку і функціонування оптового ринку електроенергії, ринків газу, нафти та нафтопродуктів;

державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій в електроенергетиці та нафтогазовому комплексі;

сприяння конкуренції у сфері виробництва електричної енергії, постачання електричної енергії та газу, видобутку газу та нафти, зберігання та реалізації газу, нафти і нафтопродуктів;

забезпечення проведення цінової і тарифної політики в електроенергетиці та нафтогазовому комплексі;

забезпечення ефективності функціонування товарних ринків на основі збалансування інтересів суспільства, суб'єктів природних монополій та споживачів їх товарів і послуг;

захист прав споживачів електричної і теплової енергії, газу, нафти та нафтопродуктів;

розроблення і затвердження правил користування електричною енергією та газом та інше.

Крім того, відповідно до Повноважень центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.96 N 1548, Національна комісія регулювання електроенергетики регулює тарифи на електроенергію, що відпускається населенню для побутових потреб, єдині тарифи на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім тарифів на електричну енергію, що відпускається на побутові потреби населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення.

Отже, саме Національна комісія регулювання електроенергетики України (НКРЕ) забезпечує проведення цінової та тарифної політики в електроенергетиці.

Варто зазначити, що відповідно до статті 1 Закону України "Про електроенергетику" енергія - електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Порядок застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, затверджений постановою НКРЕ від 10.03.99 N 309 (зі змінами), встановлює тарифи на відпуск електроенергії населенню для різних індивідуальних побутових потреб у жилих будинках, квартирах, гуртожитках; для потреб особистих підсобних господарств, присадибних і садових ділянок, дач; освітлення гаражів та боксів для особистих автомобілів та човнів. До комунально-побутових потреб населення належать індивідуальні витрати електроенергії на побутове освітлення, опалення, приготування їжі, не пов'язану з отриманням доходів, роботу електричних побутових пристроїв (пральних машин, холодильників тощо), приватної комп'ютерної та оргтехніки, санітарно-гігієнічні та культурні потреби.

Відповідно до пункту 2.1 зазначеного Порядку до населених пунктів відносяться споживачі, які розраховуються з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим лічильником за електроенергію, яка споживається населенням для різних побутових потреб у житлових будинках, квартирах, гуртожитках, для потреб особистих підсобних господарств, присадибних і садових ділянок, дач, освітлення гаражів та боксів для особистих автомобілів, човнів, а також установи виконання покарань і лікувально-трудові профілакторії, слідчі ізолятори.

Також при цьому електроенергія, спожита населеними пунктами на технічні цілі та освітлення дворів, східців і номерних знаків, оплачується відповідно до норм, зазначених у Примітці до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам. Відповідно до Порядку до технічних цілей відносяться лише робота ліфтів, насосів.

Виходячи із вищенаведеного, оплачувати електроенергію відповідно до положень Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, мають право лише населені пункти, тобто споживачі, які забезпечують споживання електроенергії безпосередньо населенням в окремих жилих будинках, квартирах, гуртожитках, тощо, а також безпосередньо задовольняють потребу населення в комфортному користуванні житловим фондом, тобто використовують електроенергію на технічні цілі житлових будинків для підтримки нормального функціонування систем їх інженерного забезпечення.

У разі якщо для централізованого постачання води та тепла споживачам, в тому числі і виключно населенню (тобто для задоволення комунально-побутових потреб), використовується цілісний комплекс інженерного обладнання або окремо збудовані технічні споруди, які забезпечують технологічний процес надання послуг з тепло- або водопостачання, електрична енергія не є спожитою на технічні цілі населених пунктів, вона є ресурсом, що використовується у господарській діяльності.

Крім того слід зазначити, що статтею 54 Господарського кодексу України визначено, що на суб'єктів господарювання, які здійснюють некомерційну господарську діяльність, поширюються загальні вимоги щодо регулювання господарської діяльності з урахуванням особливостей її здійснення різними суб'єктами господарювання, які визначаються цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Тобто, наявність прибутку від здійснення своєї діяльності (господарської, підприємницької, професійної тощо) споживачем також не є визначальним фактором для застосування тарифів на електричну енергію.

Отже, оплата електричної енергії, спожитої на потреби господарської діяльності будь-яких інших споживачів (навіть якщо результатом цієї діяльності є надання комунальних послуг населенню, в тому числі даховими котельнями, що знаходяться на балансі ОСББ) має здійснюватись за роздрібним тарифом для відповідного класу напруги.