Колективна знижка не є додатковим благом!

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення ... (далі - Товариство) з урахуванням висновків, викладених у рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 01.04.2024 та постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2024 (справа №120/277/24), і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин та норм законодавства, чинного на момент дії зазначених обставин.

Товариство є товаровиробником сільськогосподарської продукції та здійснює вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійник культур, а також виробництво цукру.

Для вирощування сільськогосподарської продукції Товариство орендує у фізичних осіб земельні ділянки. Оренда плата сплачується як у грошовій формі, так і шляхом надання власникам ділянок готової продукції (пшениці, цукру тощо).

Товариство, з метою збереження існуючого земельного банку та його розширення, надає знижки в ціні (вартості) сільськогосподарської продукції (пшениці, цукру тощо), яка передається орендодавцям - власникам земельних ділянок у рахунок сплати орендної плати.

Водночас при наданні вказаних знижок у ціні (вартості) сільськогосподарської продукції ціна не є нижчою за ринкову ціну, яка існує на даний вид продукції на момент її передачі орендодавцю - власнику земельної ділянки.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

Чи є додатковим благом та об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором сума знижки в ціні (вартості) товарів (пшениця, цукор та інші), що надаються Товариством орендодавцям - власникам земельних ділянок у рахунок сплати орендної плати з метою збереження існуючого або розширення земельного банку товариства, і така знижка є загальною та надається усім орендодавцям - власникам земельних ділянок за територіальним критерієм (принципом), тобто усім орендодавцям, земельні ділянки яких перебувають у межах певного села та/або відповідної територіальної громади. При цьому при наданні знижки в ціні (вартості) товарів кінцева ціна не є нижчою за ринкову ціну на даний вид товару на момент його передачі орендодавцю - власнику земельної ділянки.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податків є фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено ст. 165 Кодексу.

Підпунктом 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп. 3 і 4 п. 170.13-1 ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу.

Водночас п. 164.2 ст. 164 Кодексу визначено доходи, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Відповідно до пп. "е" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у пп. 165.1.53 п. 165.1 ст. 165 Кодексу. Не є додатковим благом сума знижки звичайної ціни (вартості) при продажу (відчуженні) на користь платника податків житлової нерухомості, набутої у власність унаслідок звернення стягнення на таке майно за договорами іпотеки, що забезпечує кредит, наданий в іноземній валюті.

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними п. 164.5 ст. 164 Кодексу.

При цьому у Кодексі поняття вживаються в такому значенні:

звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до ст. 39 Кодексу (пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Кодексу);

ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівнянних економічних (комерційних) умовах (пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Пунктом 167.1 ст. 167 Кодексу передбачено, що ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у п. 167.2 - 167.5 цієї статті).

Також вказаний дохід є об'єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу (пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, поняття якого наведено у пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб і військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору, встановлену пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу.

Таким чином, для цілей оподаткування має значення, якою є знижка, що надається фізичній особі:

індивідуальною, тобто такою, що надається вибірково, тільки окремим орендодавцям-власникам земельних ділянок. Індивідуальною є знижка, яка надається конкретній особі. При цьому знижка, що надається невизначеному колу осіб, не може вважатися індивідуальною;

або звичайною, при наданні якої відсутній вибірковий підхід. Звичайною є знижка, що надається невизначеному колу осіб. Отже, якщо знижка поширюється на усіх орендодавців - власників земельних ділянок (наприклад, орендодавців - власників ділянок у межах села та/або певної територіальної громади), то така знижка є звичайною та не може бути віднесена до персональної (індивідуальної). Тобто незалежно від того, проводиться персоніфікація отримувача знижки чи ні, сума такої знижки не повинна обкладатися податком на доходи фізичних осіб та військовим збором, оскільки така знижка не є персональною (індивідуальною).

Враховуючи викладене, якщо знижка має персональний характер, тобто надається особисто окремому покупцю на індивідуальних умовах, то у такому випадку вказана знижка у певній вираженій сумі включається до оподатковуваного доходу такого покупця у вигляді додаткового блага.

Проте у випадку, зазначеному у зверненні, мається на увазі надання колективної/спільної знижки для певного невизначеного кола осіб та на однакових умовах.

Отже, у разі надання Товариством орендодавцям - власникам земельних ділянок знижки в ціні (вартості) товарів (пшениці, цукру та інших) і така знижка надається усім орендодавцям - власникам земельних ділянок за територіальним критерієм (принципом), тобто усім орендодавцям, земельні ділянки яких перебувають у межах певного села та/або відповідної територіальної громади, то така знижка для цих орендодавців не є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб, а також не є об'єктом оподаткування військовим збором.

Додатково повідомляє, що з урахуванням положень ст. 53 Кодексу зазначена консультація надана на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.04.2024 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2024 (справа №120/277/24), має індивідуальний характер та може застосовуватись виключно '...' .