• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Щодо необхідності та порядку складання реєстру про прийняті платежі, формування та списання резерву сумнівної заборгованості, коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, що виникають при формуванні резервів сумнівних боргів, визначення додаткового блага

Державна фіскальна служба України | Лист від 20.10.2016 № 22606/10/26-15-12-05-11
Реквізити
  • Видавник: Державна фіскальна служба України
  • Тип: Лист
  • Дата: 20.10.2016
  • Номер: 22606/10/26-15-12-05-11
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Державна фіскальна служба України
  • Тип: Лист
  • Дата: 20.10.2016
  • Номер: 22606/10/26-15-12-05-11
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
ГУ ДФС у м. Києві
Лист
20.10.2016 № 22606/10/26-15-12-05-11
Щодо необхідності та порядку складання реєстру про прийняті платежі, формування та списання резерву сумнівної заборгованості, коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, що виникають при формуванні резервів сумнівних боргів, визначення додаткового блага
Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист «_», щодо необхідності та порядку складання реєстру про прийняті платежі, формування та списання резерву сумнівної заборгованості, коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, що виникають при формуванні резервів сумнівних боргів, визначення додаткового блага, та в межах своїх повноважень повідомляє наступне.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами і доповненнями (далі - ПКУ), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Частиною 2 ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, зокрема, особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України від 22 травня 2003 року N 852-IV «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, Мінфін є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України (далі - Положення № 375).
Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, державну політику, зокрема, у сфері бухгалтерського обліку (п. 1 Положення № 375).
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Згідно з п. 52.5 ПКУ, контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.
Отже, з питань формування первинних документів, у тому числі, формування (списання) резерву сумнівної заборгованості, необхідності ведення реєстру про прийняті платежі та порядку складання зазначеного реєстру, а також, з питань правомірності формування резерву на основну суму боргу з урахуванням відсотків, доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» ПКУ.
Резерви банків та небанківських фінансових установ формуються відповідно до п. 139.3 ст. 139 ПКУ.
Банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, визнають для оподаткування резерв, сформований у зв'язку із знеціненням (зменшенням корисності) активів згідно з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням вимог підпунктів 139.3.2 - 139.3.4 цього пункту (пп. 139.3.1 п. 139.3 ст. 139 ПКУ).
Пунктом 59 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» від 01.01.2014 зазначено, що корисність фінансового активу або групи фінансових активів зменшується і збитки від зменшення корисності виникають, якщо і тільки якщо є об'єктивне свідчення зменшення корисності внаслідок однієї або кількох подій, які відбулися після первісного визнання активу («подія збитку»), і така подія (або події) збитку впливає (впливають) на попередньо оцінені майбутні грошові потоки від фінансового активу або групи фінансових активів, які можна достовірно оцінити.
Відповідно до абзацу i) пп. в) п.11 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 32 «Фінансові інструменти: подання» від 01.01.2014 фінансовий актив - це будь-який актив, що є контрактним правом, зокрема, отримувати кошти або інший фінансовий актив від іншого суб'єкта господарювання.
Таким чином, резерв, сформований кредитною установою відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності, у зв'язку із знеціненням фінансового активу - дебіторської заборгованості, враховується для оподаткування відповідно до положень п. 139.3 ст. 139 ПКУ.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розд. ІV ПКУ, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (ст. 164 ПКУ), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (ст. 165 ПКУ).
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (абз. 2 п. 164.1 ст. 164 ПКУ).
Згідно з пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розд. IV ПКУ).
Відповідно до підпункту «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ).
Водночас, Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі - Закон № 71), продовжено сплату військового збору до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи збройних сил України (п. 16-1підрозд. 10 Розд. ХХ ПКУ) та розширено перелік доходів, які оподатковуються військовим збором.
Зокрема, відповідно до змін, внесених Законом № 71, до пп. 1.2 п. 16-1підрозд. 10 Розд. ХХ ПКУ, об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ.
Перелік доходів, що включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено ст. 164 ПКУ.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту (пп. 1.3 п. 16-1підрозд. 10 Розд. ХХ ПКУ).
Згідно з пп. 1.4 п. 16-1підрозд. 10 Розд. ХХ ПКУ, нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ, за ставкою, визначеною пп. 1.3 цього пункту.
Також, відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у ст. 171 ПКУ (пп. 1.5 п. 16-1підрозд. 10 Розд. ХХ ПКУ).
Крім того, відповідно до пп. 1.7 п. 16-1підрозд. 10 Розд. ХХ ПКУ, звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розд. IV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПКУ.
Одночасно, повідомляємо, що лист «_» не містить достатньої інформації для надання більш детальної відповіді по суті. Отже, з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства у частині оподаткування доходів фізичних осіб, для отримання більш конкретної відповіді необхідно детальне вивчення документів (матеріалів), які стосуються порушених питань.
Поряд з цим, слід зазначити, що статтею 36 ПКУ визначено, що платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати відповідність проведення ними операцій.
Оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог ПКУ.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ, податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Звертаємо увагу, що листи ГУ ДФС у м. Києві не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм та діють до набрання чинності нормативно-правових актів, що змінюють відповідні правовідносини.
Заступник начальникаЕ.М.Пруднікова