Про надання розяснення

Правовий статус житлового кооперативу (далі - ЖК) визначається Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року N 435-IV, із змінами та доповненнями, та Законом України від 10 липня 2003 року N 1087-IV "Про кооперацію", із змінами та доповненнями (далі - Закон N 1087).

Згідно зі ст. 6 Закону N 1087 кооператив створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на виробничі, обслуговуючі та споживчі.

Відповідно до пп. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб;

установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення);

внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі - Реєстр) (пп. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

Підпунктом 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу визначено, що житлової кооперативи набувають статусу неприбутковості з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому відповідно до закону здійснено прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку, і такий житловий будинок споруджувався або придбався житлово-будівельним (житловим) кооперативом.

Утворені згідно із Законом N 1087 та внесені до Реєстру житлові кооперативи не сплачують податок на прибуток з будь-яких доходів, отриманих ними у межах статутної діяльності (у т. ч. оплата житлово-комунальних послуг), за умови, що такі доходи (прибутки) використовуються такими житловими кооперативами виключно для фінансування видатків на їх утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу), та не здійснюється розподіл доходу серед засновників (учасників), членів житлового кооперативу, працівників, членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб.

Обов'язковою умовою для неприбуткових організацій є використання своїх доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами (пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 ПКУ).

Отже, сума коштів, отримана житловим кооперативом неприбутковою організацією від надання в оренду приміщень, не є об'єктом оподаткування податком на прибуток за умови, що такі кошти спрямовуються на ведення його статутної діяльності.

У разі недотримання неприбутковою організацією вимог п. 133.4 ст. 133 ПКУ така неприбуткова організація зобов'язана подати у термін, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за період з початку року по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток. Податкове зобов'язання розраховується виходячи із суми операції нецільового використання коштів.

Слід зазначити, що відповідно до п.52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Звертаємо увагу, що листи ГУ ДФС у Харківській області не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм та діють до набрання чинності нормативно-правових актів, що змінюють відповідні правовідносини.