Щодо застосування окремих норм податкового законодавства суб’єктами господарювання, які перебувають на спрощеній системі оподаткування

Головне управління ДФС в Одеській області розглянуло запит щодо застосування окремих норм податкового законодавства суб’єктами господарювання, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 02.02.2010 №2755-IV (зі змінами та доповненнями, далі - ПКУ), повідомляє наступне.

Згідно із вимогами ст. 42 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-IV (далі - ГКУ) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до п.55.1 ст. 55 ГКУ суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1 ст.1 розд.I ПКУ).

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п.297.1 ст. 297 ПКУ, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу XIV, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. (п.291.2 ст. 291 ПКУ).

Платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на прибуток підприємств (п.297.1 ст. 297 ПКУ).

Порядок визначення доходів, їх склад та відсоткові ставки для платників єдиного податку третьої групи встановлюються статтями 292 та 293 ПКУ.

Платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи) використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пунктів 44.2, 44.3 статті 44 ПКУ (п.п. 296.1.3 п.296.1 ст.296 гл.1 розд.IV ПКУ).

Зокрема, платники, які відповідають критеріям, визначеним п.п.3 п.291.4 ст. 291 ПКУ, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абз.3 п.44.2 ст. 44 ПКУ).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями, далі - Закон №996).

Бухгалтерський облік являє собою процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень (ст. 1 розд.I Закон №996).

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтується, зокрема, на принципі відповідності доходів і витрат.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів (п.2 ст.8 розд.III Закон №996).

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п.2 ст.6 розд.II Закон №996).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи та витрати підприємства, їх розкриття в фінансовій звітності. визначає Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 (далі – П(С)БО 15), а формування витрат - відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (далі – П(С)БО 16).

До об’єкту витрат відносяться продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат (п.4 П(С)БО 16).

Одночасно повідомляємо, що згідно з пп.14.1.203 п.14.1 ст. 14 ПКУ продаж результатів робіт (послуг) - це будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

При цьому відповідно до пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПКУ звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПКУ. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до ст. 39 ПКУ.

У разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання.

Ринковою ціною є ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (п.п.14.1.219 п.14.1 ст. 14 ПКУ).

Також повідомляємо, що відповідно до п.52.2 ст.52 гл.3 розд.II ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Відповіді на будь-які питання відносно податкового законодавства, Ви можете отримати на офіційному сайті Державної фіскальної служби України в Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі (ЗІР) у рубриці "Запитання-відповіді" або звернувшись до Інформаційно-довідкового департаменту ДФС (у режимі on-line за тел.: 0-800-501-007 з 8:00 до 20:00 (крім суботи та неділі) зі стаціонарних телефонів безкоштовно та Е-пошта: idd@sts.gov.ua (цілодобово).