• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

З питання амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів та щодо ліквідації основних засобів за самостійним рішенням платника податків

Державна фіскальна служба України | Лист від 18.11.2015 № 25655/10/28-10-06-11
Реквізити
  • Видавник: Державна фіскальна служба України
  • Тип: Лист
  • Дата: 18.11.2015
  • Номер: 25655/10/28-10-06-11
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Державна фіскальна служба України
  • Тип: Лист
  • Дата: 18.11.2015
  • Номер: 25655/10/28-10-06-11
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
МГУ ДФС - Центрального офісу з ОВП
Лист
18.11.2015 №25655/10/28-10-06-11
З питання амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів та щодо ліквідації основних засобів за самостійним рішенням платника податків
Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників розглянуло лист "…", за результатами розгляду та в межах своїх повноважень повідомляємо наступне.
1. Законом України від 17 липня 2015 року № 655-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків" (далі – Закон №655) змінено граничну вартість матеріальних активів, які можуть бути віднесені до основних засобів при здійсненні податкового обліку.
Згідно з пп.14.1.138 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 –VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) з 01.09.2015 р. (дата набрання чинності Законом №655) основними засобами є матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
Для підприємств, які складають фінансову звітність за П(С)БО, методи нарахування амортизації необоротних матеріальних активів встановлені "Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 (далі - П(С)БО 7), що полягає у наступному.
До категорії "Інші необоротні матеріальні активи" (п.5.2 П(С)БО 7) віднесено малоцінні необоротні матеріальні активи (далі – МНМА). Підприємствам дозволено встановлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу МНМА.
Відповідно до п.27 П(С)БО 7 амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів нараховується наступним чином:
або у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решта 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом;
або в першому місяці використання об'єкта 100 відсотків його вартості.
Нормативним документом, що регламентує облік основних засобів, а також їх відображення у міжнародній фінансовій звітності є "Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 16 Основні засоби" від 01.01.2014 (далі - МСБО 16), відповідно до якого для визначення об’єкта основних засобів не застосовується вартісний критерій, передбачене групування основних засобів за класами відповідно до облікової політики підприємства та відсутнє поняття МНМА.
Зокрема, згідно з п.6 МСБО 16 основні засоби - це матеріальні об’єкти, що їх утримують для використання у виробництві або постачанні товарів чи наданні послуг для надання в оренду або для адміністративних цілей; використовуватимуть, за очікуванням, протягом більше одного періоду.
Відповідно до п.6 "Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 36. Зменшення корисності активів" від 01.01.2014 (далі - МСБО 36) та п.6 МСБО 16 амортизація це систематичний розподіл суми активу, що амортизується, протягом строку його корисної експлуатації.
Суму активу, що амортизується, слід розподіляти на систематичній основі протягом строку його корисної експлуатації (п.50 МСБО 16).
Ліквідаційну вартість та строк корисної експлуатації активу слід переглядати принаймні на кінець кожного фінансового року та, якщо очікування відрізняються від попередніх оцінок, зміну (зміни) слід відображати як зміну в обліковій оцінці відповідно до МСБО 8 "Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки" (далі – МСБО 8) (п.51 МСБО 16).
Амортизацію активу починають, коли він стає придатним для використання, а припиняють на одну з двох дат, яка відбувається раніше: на дату, з якої актив класифікують як утримуваний для продажу, або на дату, з якої припиняють визнання активу (п.55 МСБО 16).
Строк корисної експлуатації активу визначають, виходячи з очікуваної корисності активу для суб'єкта господарювання (п.57 МСБО 16).
Використаний метод амортизації має відображати очікувану форму споживання майбутніх економічних вигід від цього активу суб'єктом господарювання (п.60 МСБО 16).
Метод амортизації, застосований до активу, слід переглядати принаймні на кінець кожного фінансового року, а якщо відбулася значна зміна в очікуваній формі споживання майбутніх економічних вигід, утілених в активі, метод слід змінити для відображення зміненої форми. Таку зміну слід обліковувати як зміну в обліковій оцінці відповідно до МСБО 8 (п.61 МСБО 16).
Різні методи амортизації можна застосовувати для розподілу суми активу, що амортизується, на систематичній основі протягом строку корисної експлуатації. Ці методи включають прямолінійний метод, метод зменшення залишку та метод суми одиниць продукції. Результатом застосування прямолінійного методу амортизації є постійні відрахування протягом строку корисної експлуатації, якщо ліквідаційна вартість активу не змінюється. Результатом застосування методу зменшення залишку є зменшення суми відрахувань протягом строку корисної експлуатації. Результатом застосування методу суми одиниць продукції є відрахування, базовані на очікуваному використанні або продуктивності активу. Суб'єкт господарювання обирає метод, який найкраще відображає очікувану форму споживання майбутніх економічних вигід, утілених в активі. Такий метод застосовують постійно від періоду до періоду, якщо не трапляється змін в очікуваній формі споживання цих майбутніх економічних вигід (п.62 МСБО 16).
Крім того, МСБО 16 регламентує розкриття у фінансовій звітності інформації для кожного класу основних засобів щодо бази оцінки, яку застосовували для визначення валової балансової вартості; застосований метод амортизації; застосовані строки корисної експлуатації або норми амортизації; припинення визнання тощо.
Підпунктом 138.3.1 п.138.3 ст. 138 ПКУ визначено, що розрахунок амортизації основних засобів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п.14.1.138 п.14.1 ст.14 розд. I ПКУ, п.п.138.3.2 - 138.3.4 п.138.3 ст. 138 ПКУ. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім "виробничого" методу.
Підпунктом 138.3.3 п.138.3 ст. 138 ПКУ визначені групи основних засобів та інших необоротних активів, мінімально допустимі строки їх амортизації, а також обумовлені особливості щодо врахування при розрахунку амортизації строків корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів в бухгалтерському обліку. Зокрема, для МНМА мінімально допустимі строки їх амортизації не встановлено.
При цьому, мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів, вказані у п.п.138.3.3 п.138.3 ст. 138 ПКУ використовуються з урахуванням наступного:
у разі коли строки корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів в бухгалтерському обліку менше ніж мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів, то для розрахунку амортизації використовуються строки, встановлені цим підпунктом.
у разі коли строки корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів в бухгалтерському обліку дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені цим підпунктом, то для розрахунку амортизації використовуються строки корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів, встановлені в бухгалтерському обліку.
Враховуючи зазначене, платник податку, який веде бухгалтерський облік відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності, здійснює амортизацію активів (згрупованих за класами відповідно до облікової політики платника) з урахуванням обмежень, встановлених п.п.14.1.138 п.14.1 ст. 14 ПКУ, п.138.3 ст. 138 ПКУ.
2. З набранням чинності Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ ПКУ (п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПКУ). Однією з таких різниць є різниці, які виникають при нарахуванні амортизації основних засобів або необоротних активів, та визначаються відповідно до вимог ст. 138 ПКУ.
Відповідно до п.138.1 ст. 138 ПКУ фінансовий результат до оподаткування збільшується:
на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта.
Згідно з п.138.2 ст. 138 ПКУ фінансовий результат до оподаткування зменшується:
на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п.138.3 ст. 138 ПКУ;
на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень статті 138 ПКУ, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта;
на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів, або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Поряд з цим, при розрахунку амортизації основних засобів та нематеріальних активів відповідно до п.138.3 ст. 138 ПКУ балансова вартість основних засобів та нематеріальних активів станом на 01 січня 2015 року має дорівнювати балансовій вартості таких активів, що визначена станом на 31 грудня 2014 року відповідно до ст.144 - 146 та 148 розд. III ПКУ у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року (п.11 підр.4 розд.XX "Перехідних положень" ПКУ).
3,4. Згідно з п.189.9 ст. 189 ПКУ якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.
Норма п.189.9 ст. 189 ПКУ не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.
При цьому, якщо внаслідок ліквідації необоротних активів отримуються комплектувальні вироби, складові частини, компоненти або інші відходи, які оприбутковуються на матеріальних рахунках з метою їх використання в господарській діяльності платника, на такі операції не нараховуються податкові зобов’язання (пп.189.10 ст. 189 ПКУ).
Згідно з п.п.41 та п.п.43 Методичних рекомендацій з обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерством фінансів України від 30.09.2003 №561 із змінами та доповненнями, для визначення непридатності основних засобів до використання, можливості їх використання іншими підприємствами, організаціями та установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійно діюча комісія. Така комісія:
- здійснює безпосередній огляд об’єкта, що підлягає списанню;
- установлює причини невідповідності критеріям активу;
- визначає осіб, з вини яких сталося передчасне вибуття основних засобів з експлуатації, вносить пропозиції щодо їх відповідальності;
- визначає можливість продажу (передачі) об’єкта іншим підприємствам, організаціям та установам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, що можуть бути отримані при демонтажі, розбиранні (ліквідації) основних засобів, установлює їх кількість і вартість;
- складає і підписує акти на списання основних засобів.
Складені комісією акти на списання основних засобів відображаються в бухгалтерському обліку після їх затвердження (погодження) посадовою особою (керівним органом), уповноваженою згідно законодавства (статуту підприємства) приймати рішення щодо розпорядження (відчуження, ліквідації) об’єктів основних засобів.
Типові форми актів встановлено наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 352 "Про затвердження типових форм первинного обліку".
Документами, що підтверджують знищення, розібрання або перетворення основного засобу є висновки відповідної експертної комісії щодо неможливості використання в майбутньому цих засобів за первісним призначенням та акти на їх списання відповідної форми.
Вищезазначене свідчить, що ліквідація основних запитів для цілей оподаткування не розглядається як постачання, у разі, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку (ліквідація у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, у разі викрадення). При цьому дану обставину платник податків має підтверджувати або документами відповідно до законодавства (сертифікат Торгово-промислової палати України, Акти державних, правоохоронних та судових органів, тощо) або поданням контролюючому органу відповідних документів про знищення, розібрання або перетворення основних засобів. Такі документи подаються до податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період, у якому виникають такі обставини і здійснюється ліквідація основних засобів.
У разі, якщо основні засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних засобів.