Щодо включення до складу витрат при обчисленні податку на прибуток витрат по гарантійному ремонту та/або обслуговуванню обладнання

Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві розглянуло звернення '...' щодо включення до складу витрат при обчисленні податку на прибуток витрат по гарантійному ремонту та/або обслуговуванню обладнання і в межах своїх повноважень повідомляє.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 розд. III Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс), об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Податковим кодексом не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на суму витрат на гарантійний ремонт та гарантійне обслуговування.

Тобто, операції щодо здійснення гарантійного ремонту та гарантійного обслуговування визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджений наказом Мінфіну України від 31 грудня 1999 р. N 318 (зі змінами та доповненнями) (далі - П(С)БО 16).

Так, згідно п. 19 розділу "Склад витрат" П(С)БО 16 до витрат на збут включаються, зокрема, витрати, на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування.

Обов'язковою умовою для відображення операцій як в бухгалтерському обліку, так і в податковому є наявність первинних документів.

Норми діючого Кодексу не містять вичерпного переліку первинних документів для підтвердження проведення гарантійного ремонту.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які оформлені з урахуванням вимог Закону України від 16.07.99 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996).

Статтею 9 Закону N 996 визначено, що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2 ст. 9 Закону N 996).

Пунктом 201.1 статті 201 Кодексу визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, у якій код товару згідно з УКТ ЗЕД є одним із обов'язкових реквізитів, який зазначається в податковій накладній при постачанні підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України.

Відповідно до п. 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 N 957, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 за N 1235/26012, із змінами і доповненнями (далі - Порядок N 957), до розділу I податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, зокрема, до графи 4 - код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Графа 4 заповнюється у разі постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, на всіх етапах постачання таких товарів.

Статтею 215 Кодексу конкретизовано перелік підакцизних товарів та їх коди згідно з УКТ ЗЕД, а тому при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів зазначені коди мають відображатись у податковій накладній.

Зазначимо, що класифікація товарів, ввезених на митну територію України для цілей митного оформлення, здійснюється згідно з вимогами Митного кодексу України від 13 березня 2012 року N 4495-VI, із змінами та доповненнями (далі - МКУ), УКТ ЗЕД, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України "Про Митний тариф України" від 19.09.2013 N 584-VII та з урахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 N 428.

Стаття 67 МКУ передбачає, що УКТ ЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується Законом України "Про Митний тариф України".

Таким чином, класифікація товарів здійснюється відповідно до Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, приміток, додаткових приміток до розділів, груп і товарних підпозицій.

При цьому статтею 68 МКУ встановлено, що ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини другої статті 69 МКУ органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

Отже, при здійсненні операцій з імпортованими товарами при складанні податкової накладної в графі "код товару згідно з УКТ ЗЕД" має зазначатися код УКТ ЗЕД, вказаний у ВМД, якою було оформлено такі товари при ввезенні їх на митну територію України незалежно від того, чи є продавець їх безпосереднім імпортером.

Крім того, звертаємо увагу, що згідно із статтею 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.