Про розгляд адвокатського запиту

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув Ваш запит від 30.12.2003 N 1/17 та повідомляє наступне.

Відповідно до пункту 1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002 N 429, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 за N 1023/7311 (далі - Порядок), факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пунктом 2 Порядку встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Отже, при оформленні результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, визнання договору недійсним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, є прерогативою суду.