Щодо дії договору оренди земельної частки (паю) при отриманні державного акта на право власності на землю, питань розміру орендної плати за землю

Державним комітетом України по земельних ресурсах розглянуто Ваше звернення щодо дії договору оренди земельної частки (паю) при отриманні державного акта на право власності на землю, питань розміру орендної плати за землю та повідомляється.

Громадяни, що уклали договори оренди земельних часток (паїв), вправі реалізувати своє право на землю шляхом виділення її в натурі та одержання державного акта на право приватної власності на землю, якщо інше не передбачено в Договорі. Відтак об'єкт раніше укладеного договору оренди земельної частки (паю) перестає існувати. Отже, якщо договір оренди було укладено на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай), але потім, із виділенням цієї частки в натурі (на місцевості) виготовлено державний акт на право приватної власності на землю, то має відбутися припинення зобов'язання угодою сторін шляхом переукладання договору (на підставі ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України) або припинення зобов'язання у зв'язку з неможливістю виконання (оскільки відсутній предмет договору) - тобто розірвання договору (ст. 222 Цивільного кодексу України).

Громадяни вправі обрати один із запропонованих варіантів поведінки, але слід зазначити, що і зміна, і розірвання договору допускається лише за згодою сторін. У разі недосягнення згоди спір вирішується у судовому порядку.

Щодо норми мінімальної плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв), то статтею першою Указу Президента України N 92/2002 від 02.02.2002 року "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 1,5 відсотка визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря. Враховуючи наведене, ця норма носить рекомендаційний характер.