Про затвердження Рекомендацій щодо організації гасіння пожеж підрозділами МНС на промислових обєктах підвищеної небезпеки з наявністю небезпечних хімічних речовин

7.1.2. Для розроблення оперативних планів пожежогасіння на промислові об'єкти підвищеної небезпеки з наявністю НХР необхідно:

отримати інформацію щодо виду, кількості, пожежовибухонебезпечних та токсичних властивостей НХР на об'єкті;

визначити вид вогнегасних речовин, залежно від характеру їх взаємодії з НХР;

провести розрахунок сил і засобів для гасіння пожежі з урахуванням найбільш небезпечної ситуації, що може виникнути на об'єкті;

визначити пункти збору додаткових сил та засобів.

7.1.3. В оперативному плані пожежогасіння повинні відображатись:

оперативно-тактична характеристика об'єкта;

перелік сил та засобів, які залучаються до ліквідації пожеж на об'єкті;

розрахунок сил та засобів, необхідних для гасіння пожежі, створення водяних завіс для обмеження зони хімічного забруднення та осадження НХР;

наявність, вид, кількість та місцезнаходження НХР, способи та засоби їх гасіння та нейтралізації;

порядок виявлення НХР та визначення меж зон хімічного забруднення;

дії персоналу об'єкта під час пожежі до і після прибуття пожежно-рятувальних підрозділів ОРСЦЗ;

дії служб, які залучаються відповідно до планів (інструкцій) взаємодії;

місця зосередження сил і засобів та розміщення резерву з урахуванням можливої аварії внаслідок пожежі;

порядок отримання допуску на проведення гасіння пожежі в зоні хімічного забруднення;

заходи щодо захисту особового складу та особи, відповідальні за виконання заходів безпеки;

медико-санітарне забезпечення особового складу, який залучається для гасіння пожежі;

порядок забезпечення особового складу засобами індивідуального захисту, спеціальними медичними препаратами;

місця та порядок включення установок пожежогасіння, систем протиаварійного захисту, систем локалізації аварії;

місця та порядок відключення електроенергії, технологічного обладнання, вентиляційних систем тощо;

організація матеріально-технічного забезпечення проведення оперативних дій з гасіння пожежі.

Окремим розділом до оперативного плану пожежогасіння дозволяється долучати виписку з ПЛАС стосовно розрахунку сил і засобів для обмеження зони хімічного забруднення або власний розрахунок за методикою, викладеною в додатку 5.

У графічній частині оперативного плану пожежогасіння на загальній схемі об'єкта необхідно виділити об'єкти, установки, ємності тощо з наявністю НХР та вказати найбільш ймовірні зони хімічного забруднення внаслідок аварії.

7.1.4. З урахуванням специфіки об'єкта до оперативного плану пожежогасіння доцільно додавати вичерпні рекомендації для осіб, які відповідають за безпеку праці та порядок організації розвідки.

7.1.5. Питання організації гасіння пожежі на об'єкті з наявністю НХР повинні висвітлюватись у ПЛАС, порядок розроблення якого визначений до вимог [13].

7.1.6. Інструкції (плани, порядки) взаємодії мають містити в собі:

спільні дії диспетчерських служб ОРСЦЗ і служб взаємодії;

порядок виклику пожежно-рятувальних підрозділів ОРСЦЗ та служб взаємодії, визначення обсягів і послідовності спільних дій;

порядок підпорядкування, управління і взаємодії пожежно-рятувальних підрозділів ОРСЦЗ та служб, які залучаються при виконанні спільних завдань, а також питання матеріально-технічного забезпечення їх дій;

питання взаємного інформування про обстановку на об'єкті та в населеному пункті (стан водопроводу, проїздів, метеорологічні умови тощо);

кількість техніки й аварійних бригад, що залучаються, обов'язки старшого аварійної бригади (служби), яка прибула за вимогою КГП.

7.1.7. Інструкції (плани) взаємодії пожежно-рятувальних підрозділів ОРСЦЗ з іншими оперативними службами області (міста, району, об'єкта) повинні затверджуватись їх керівниками.

7.2. Підготовка особового складу

7.2.1. Організація та проведення підготовки особового складу пожежно-рятувальних підрозділів ОРСЦЗ до гасіння пожеж на промислових об'єктах підвищеної небезпеки з наявністю НХР повинна здійснюватись у системі службової підготовки відповідно до вимог [18].

7.2.2. Підготовка особового складу до гасіння пожеж на промислових об'єктах підвищеної небезпеки за наявності НХР повинна включати в себе:

теоретичну підготовку;

практичну підготовку;

спеціальну фізичну підготовку;

психологічну підготовку.

7.2.3. Під час планування занять із службової підготовки в підрозділах, в зоні обслуговування яких наявні об'єкти підвищеної небезпеки з наявністю НХР, тематичними планами проведення занять зі службової підготовки передбачати теми з вивчення небезпечних властивостей НХР, які використовуються на об'єктах, особливостей виникнення і розвитку пожеж за наявності цих НХР, особливостей проведення оперативних дій з гасіння таких пожеж та забезпечення дотримання заходів безпеки під час їх проведення.

7.2.4. Під час теоретичної підготовки особового складу необхідно проводити заняття з розбору пожеж, які мали місце на промислових об'єктах підвищеної небезпеки з наявністю НХР.

7.2.5. Для забезпечення належного рівня тактичної та психологічної підготовленості особового складу, тактико-спеціальні навчання безпосередньо на промислових об'єктах підвищеної небезпеки з наявністю НХР та інші практичні заняття повинні проводитися максимально наближено до реальних умов роботи.

1. У разі виникнення пожеж на промислових об'єктах підвищеної небезпеки, пов'язаних з використанням, виробництвом, переробленням чи зберіганням НХР може виникнути складна обстановка з утворенням зон хімічного забруднення, при якій можливе:

руйнування посудин і технологічних установок з НХР та поширення НХР на великі площі;

утворення хмари НХР та її поширення на значну територію;

скупчення НХР у підвалах та низьких місцях;

потрапляння НХР у природні джерела водопостачання та інженерно-комунікаційні споруди;

термічне розкладання хімікатів з виділенням НХР, горючих газів та сильних окислювачів;

утворення вибухонебезпечних газоповітряних та пароповітряних сумішей;

вибухи ємностей, деформація і руйнування конструктивних елементів будівель, споруд, технологічного обладнання;

утворення факельного горіння газів чи рідин, що витікають з апаратів і комунікацій, які знаходяться під тиском;

наявність речовин, для гасіння яких необхідні спеціальні засоби.

2. Під час пожежі на промисловому об'єкті підвищеної небезпеки за наявності НХР можуть мати місце наступні види горіння:

факельне горіння парів рідин або газів;

горіння рідин з нерухомою поверхнею (в ємкостях або розлитою);

горіння рухомої рідини (струменю або рідини, що розтікається);

вибухи пароповітряних або газоповітряних сумішей;

горіння твердих горючих речовин.

3. Під час пожежі можуть утворюватися такі небезпечні зони:

зона безпосереднього впливу полум'я;

зона впливу теплового випромінювання пожежі;

зона впливу теплового випромінювання вогняних куль;

зона впливу ударної хвилі, що утворюється під час спалаху хмари газо- або пароповітряної суміші;

зона загазованості та хімічного забруднення території;

зона дії уламків, що розлітаються під час руйнування будівель, споруд, апаратів, ємностей, комунікацій та іншого технологічного обладнання.

4. Виникнення факельного горіння притаманне апаратам, які містять горючі гази або легкозаймисті рідини під високим тиском (газосепаратори, реактори, компресори, конденсатори тощо).

5. Горіння парів рідин та газів у вигляді факелів характеризується ступенем розгалуженості струменю, стійкістю полум'я, температурою та інтенсивністю теплового потоку. Факели за своєю формою бувають у вигляді компактного струменю та розгалуженого. Факел з розгалуженим струменем є більш небезпечним і, насамперед, для самого аварійного апарату, оскільки основа полум'я знаходиться близько до його стінок, що збільшує можливість подальшого їх руйнування. Факели парів рідин та газів мають температуру горіння, що може досягати 1300 град.C, та потужний тепловий потік. Найбільшу інтенсивність теплових потоків мають розгалужені факели нагрітих газів або газів з домішками горючих рідин.

6. Розвиток пожеж на установках при наявності факелів характеризується тим, що внаслідок високої температури їх металеві конструкції і трубопроводи втрачають несучу здатність та механічну міцність. Значно знижується і межа вогнестійкості залізобетонних конструкцій порівняно з межею вогнестійкості в умовах стандартного температурного режиму. Дія теплового потоку факелів на незахищені теплоізоляцією апарати та трубопроводи буває настільки інтенсивною, що запобіжні клапани та їм подібні пристрої не встигають стравлювати тиск, що розвивається в апаратах, і стається розрив їх стінок або запірної арматури.

7. Внаслідок руйнування конструкцій комунікацій та апаратів від дії факелів може трапитися розлив рідин, виникнення нових факелів і нових осередків горіння, що веде до прогресуючого розвитку пожеж. Внаслідок деформації комунікацій можливе виникнення нещільностей, вихід через них газів, парів та рідин, що може призвести до виникнення вибухонебезпечних газо- чи пароповітряних сумішей.

8. Горіння струменів рідини, що розтікається, можливе під час пожеж апаратів, що містять рідини під тиском: теплообмінників, насосних, адсорберів, а також при пошкодженні нижньої частини корпусів апаратів, ємностей тощо.

9. Пожежі в технологічних печах можуть викликати швидке розповсюдження горіння на сусідні апарати. Під час обвалення покриття печі рідина може вогняним струменем витікати назовні і розтікатися по технологічному майданчику, створюючи загрозу іншим апаратам.

10. Пожежі в насосних станціях починаються, як правило, з розриву з'єднання, трубопроводів або вибуху пароповітряної суміші у середині приміщення. Збільшення площі горіння, в основному, відбувається за рахунок розтікання рідини по технологічним лоткам та площадці поблизу будівлі.

11. Вибухи пароповітряних та газоповітряних сумішей можливі у вакуумних апаратах, повітряних компресорах, деяких реакторах і різноманітних ємкостях, що працюють під атмосферним тиском.

12. Виникнення пожеж у різноманітних відстійниках, змішувачах, збірниках тощо може початися з вибуху пароповітряних сумішей з наступним горінням факелів.

13. Вибухи пароповітряних та газоповітряних сумішей, як правило, призводять до складних пожеж, на яких мають місце об'ємні зони пожежі, горіння рідин та факелів газу, руйнування технологічного обладнання з його відкиданням на значні відстані.

14. Значну небезпеку являють собою також розриви апаратів внаслідок збільшення у них тиску парів, газів, рідин від теплового розширення.

1. Класифікація НХР здійснюється за такими основними показниками небезпеки:

ступінь токсичності при інгаляційному і пероральному надходженні до організму;

ознака переважного синдрому при гострій інтоксикації;

здатність до горіння та вибуху.

2. У системі стандартів безпеки праці відповідно до вимог [19] за ступенем дії на організм людини НХР поділяються на чотири класи небезпеки:

I - надзвичайно небезпечні;

II - високо небезпечні;

III - помірно небезпечні;

IV - мало небезпечні

3. Класифікацію НХР за ступенем токсичності наведено в таблиці 1.

4. Класифікація НХР на основі переважного синдрому, що формується при гострій інтоксикації, передбачає поділ НХР на шість груп:

перша група - речовини з переважно задушливою дією (хлор, трихлористий фосфор, фосген, хлориди сірки тощо) - шляхом вдихання парів через деякий час викликають токсичний набряк легенів;

друга група - речовини переважно загальної токсичної дії (синильна кислота, оксид вуглецю, акролеїн, динітрофенол тощо) - викликають гострі порушення енергетичного обміну в організмі; у разі потрапляння до організму людини смертельних доз, з'являються клонікотонічні судоми, різкий ціаноз, гостра серцево-судинна недостатність, зупинка дихання;

третя група - речовини, яким властива задушлива і загально отруйна дія (сірководень, сульфатний ангідрид, оксид азоту тощо) - мають здатність до сильної опікової дії, що значно ускладнює надання допомоги потерпілим; у разі високих концентрацій спостерігаються судоми, знепритомніння, глибокий наркоз зі зникненням усіх рефлексів;

четверта група - нейротропні отрути, що діють на генерацію і передавання нервового імпульсу (фосфорорганічні сполуки, сірковуглець, метилмеркаптан) - діють на нервову систему людини; у разі високих концентрацій - це глибокий наркоз зі зникненням усіх рефлексів, падіння артеріального тиску, порушення серцевого ритму;

п'ята група - речовини із задушливою і нейротропною дією (аміак, гептил, ацетонітрил тощо) - викликають гіпертонію, кон'юктивіт носоглотки, кашель, блювання; в основі дії на нервову систему лежить вплив на генерацію і передавання нервового імпульсу, що посилює стан гіпоксії, викликаної порушенням зовнішнього дихання;

шоста група - метаболічні отрути (діоксин, метилбромід, метанол, формальдегід) - втручаються у процес обміну речовин в організмі; отруєння характеризується відсутністю нервової реакції організму на речовину, але поступово уражується багато органів людини.

5. За здатністю до горіння НХР поділяються на:

горючі - легко займаються від джерела запалювання та продовжують самостійно горіти після його вилучення (аміл, акрилонітрил, гептил, сірковуглець, оксиди азоту тощо);

важкогорючі - не здатні самостійно горіти після вилучення джерела запалювання (аміак рідкий, ціаністий водень тощо);

негорючі - не здатні до горіння в атмосфері нормального складу (з концентрацією кисню до 2%) при температурі до 900 град.C (фтористий кисень, фосген, оксид вуглецю, сірчаний ангідрид тощо);

негорючі пожежонебезпечні - окислювачі (хлор, азотна кислота тощо), що розкладаються при низьких температурах, призводять до займання горючих матеріалів, з якими контактують.

6. Небезпечні властивості НХР та здатність створювати небезпечні концентрації та зони хімічного забруднення обумовлюються їх фізико-хімічними властивостями.

1.1. Розпізнавальне фарбування, попереджуючі знаки та маркувальні щитки, відповідно до вимог [20], призначені для швидкого визначення вмісту трубопроводу та вживання відповідних заходів безпеки.

1.2. Розпізнавальне фарбування трубопроводів виконують суцільно по всій поверхні комунікацій або по окремих ділянках. Ділянки розпізнавального фарбування наносяться не рідше ніж через 10 м у середині виробничих приміщень і на зовнішніх установках та через 30-60 м на зовнішніх магістральних трасах. Розпізнавальне фарбування трубопроводів з НХР відповідає зазначеному в таблиці 1.

1.3. Для позначення найбільш небезпечних речовин на трубопроводи наносять попереджувальні кольорові кільця. Кольори сигнального фарбування для попереджуючих кілець відповідають наведеним у таблиці 2. У випадках, коли речовина одночасно має декілька небезпечних властивостей, на трубопровід наносяться кільця декількох кольорів.

Примітка. Кільця жовтого кольору до розпізнавального фарбування трубопроводів газів та кислот мають чорні смужки шириною не менше 10 мм.

1.4. За тиском та температурою речовини, що транспортується по трубопроводу, позначається відповідною кількістю попереджувальних кілець відповідно до таблиці 3. При цьому більша кількість кілець означає більшу небезпеку.

1.5. Для позначення трубопроводів з особливо небезпечним вмістом, а також за необхідності конкретизації виду небезпеки додатково до кольорових попереджуючих кілець застосовуються попереджувальні знаки (рисунок 1).

Рисунок 1 - Попереджувальні знаки промислових трубопроводів

1.6. Попереджувальними знаками позначаються наступні речовини: отруйні, вогненебезпечні, вибухонебезпечні, радіоактивні, а також інший небезпечний вміст трубопроводів (наприклад, речовини, що небезпечні при розбризкуванні).

1.7. У тих випадках, коли від впливу агресивних речовин може відбутися зміна відтінку розпізнавального фарбування, трубопроводи позначаються за допомогою маркувальних щитків. Маркувальні щитки застосовуються для додаткового позначення виду речовин і їх параметрів. На маркувальні щитки наноситься напис літерами або цифрами. Цифрове позначення виду речовини виконується відповідно до таблиці 4.

1.8. Напрямок потоку речовин, що транспортуються по трубопроводах, вказується гострим кінцем маркувальних щитків або стрілками, що наносяться безпосередньо на трубопроводи.

1.9. Маркувальні щитки, написи й попереджувальні знаки розміщуються з урахуванням місцевих умов у найбільш відповідальних пунктах комунікацій (на відгалуженнях, у місцях з'єднань, у місцях відбору, біля вентилів, засувок, клапанів, шиберів, контрольних приладів, у місцях проходу трубопроводів через стіни, перегородки, перекриття, на вводах і виводах з виробничих будинків тощо).

1.10. Приклади виконання розпізнавального фарбування й маркування трубопроводів наведено на рисунку 2.

Рисунок 2 - Приклади маркування трубопроводів промислових підприємств

2.1. Фарбування газових балонів з НХР виконується відповідно до вимог [21] відповідно до таблиці 5.

3.1 Сигнальні кольори й знаки безпеки відповідно до вимог [22, 23] призначені для посилення уваги до безпосередньої небезпеки, встановлення заборони щодо вчинення небезпечних дій або дій, що можуть спричинити небезпеку, попередження про можливу небезпеку, приписування й надання дозволу щодо певних дій з метою забезпечення безпеки, а також для надання необхідної інформації.

3.2. Для позначення поверхонь конструкцій та елементів виробничого обладнання, в якому знаходиться або може знаходитись НХР застосовуються "Червоний" та "Жовтий" сигнальні кольори. Основне значення сигнальних кольорів наведено в таблиці 6.

3.3. Жовтий сигнальний колір також застосовують для позначення ємностей, що містять небезпечні або токсичні речовини. Залежно від розмірів поверхня ємності може бути жовтого кольору або мати смугу жовтого кольору шириною від 50 до 150 мм.

3.4. Знаки безпеки встановлюють на території підприємств, у виробничих приміщеннях, на робочих місцях, ділянках робіт та обладнанні.

3.5. Знаки безпеки, які встановлені на воротах і вхідних дверях приміщень, означають, що зона дії цих знаків охоплює все приміщення. Знаки безпеки, що встановлені на в'їзді (вході) на об'єкт (ділянку), означають, що їх дія поширюється на об'єкт (ділянку) у цілому. При необхідності обмежити зону дії знака наводиться відповідна вказівка в пояснювальному написі. На ділянках та об'єктах, які є тимчасово небезпечними, встановлюють переносні знаки безпеки та тимчасове огородження.

3.6. Для позначення об'єктів, ділянок та обладнання з наявністю НХР можуть бути застосовані знаки безпеки, які наведено в таблиці 7.

3.7. Знаки безпеки, що використовуються у сфері протипожежного захисту та пожежогасіння, встановлюються відповідно до вимог [24]. Знаки безпеки для позначення зон або матеріалів особливого пожежного ризику наведені в таблиці 8.

Таблиця 7 - Знаки безпеки, які застосовуються для позначення об'єктів, ділянок та обладнання з наявністю НХР

Таблиця 8 - Знаки безпеки, які застосовуються для позначення зон або матеріалів особливого пожежного ризику

1. Речовини, які можуть за певних обставин викликати небезпечні наслідки при контакті з водою (виділення тепла, розбризкування тощо) та їх пожежовибухонебезпечні властивості наведено в таблиці 1. Речовини, які з водою небезпечно реагують (внаслідок взаємодії вивільняються сильні отрути, займисті речовини тощо) наведено в таблиці 2.