Типології легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом в 2005-2006 роках

В цих матеріалах розглянуто найбільш розповсюджені в 2005-2006 роках тенденції та схеми легалізації незаконно отриманих доходів. Зокрема, в типології включено результати досліджень державних органів - учасників національної системи протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, України та іноземний досвід. В типологіях наведені приклади реальних справ, пов'язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом (ВК). Найчастіше це механізми, які містять складні, заплутані, багатоланцюгові операції. Одна й та ж схема може містити операції із зняттям готівки, з купівлею цінних паперів, розрахунки з нерезидентами з офшорних зон/юрисдикцій, фіктивні зовнішньоекономічні операції та незаконне відшкодування ПДВ з бюджету, фальсифікацію документації, використання викрадених паспортів, створення фіктивних фірм тощо.

Приклади схем розподілені по розділах умовно, за найбільш "показовими" елементами, задля уникнення дублювання. Більшість прикладів схем характерні для кожної теми, оскільки в розрізі даного дослідження найбільш типовий набір інструментів ВК, які використовуються, виглядає таким чином: "фіктивні фірми - зовнішньоекономічні операції (товари, послуги, цінні папери, тощо) - конвертування готівки".

Тематика розділів 2-4 є продовженням типологічних досліджень минулих періодів (див. Типології легалізації злочинних коштів в Україні в 2004 - 2005 роках).

Окремо виділені нові розділи 5 - 7.

Зокрема, розділ 5 стосується ВК в сфері нерухомості.

Розділ 6 присвячений основним ризикам для банківських установ щодо залучення до процесів ВК (безпосередня змова зі співробітниками банківських установ, використання судових рішень, банківських кредитів).

Розділ 7 містить інформацію щодо напрямків ВК з використанням таких інструментів, як Інтернет, платіжні картки, некомерційні організації.

Дослідження підготовлено на основі матеріалів Держфінмоніторингу, Національного банку, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Державної податкової адміністрації, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Генеральної прокуратури, а також відкритих джерел, зокрема, іноземних.

Зазначені матеріали можуть використовуватись суб'єктами первинного фінансового моніторингу для виявлення ризиків ВК, правоохоронними органами при проведенні розслідувань, а також іншими державними органами - учасниками системи протидії.

Протягом тривалого часу ВК становить одну з головних загроз економічній безпеці держави. Найбільший ризик ВК мають такі сфери економіки, як:

- зовнішньоекономічна діяльність;

- кредитно-фінансова сфера;

- паливно-енергетична галузь;

- ринок металу та корисних копалин.

Серед них "лідером" є зовнішньоекономічна діяльність (зокрема, торгівля високоліквідними товарами, такими як кольорові метали, хімія, окремі види сільськогосподарської продукції тощо). Як правило, частина вивезеного тіньового капіталу пізніше повертається у країну у вигляді іноземних інвестицій. При цьому для реалізації схем ВК застосовуються такі прийоми:

- заниження ціни на експортовані товари;

- завищення ціни на імпортовані товари;

- фальшиві імпортні контракти, фіктивні кредитні угоди і т.д.

Протягом тривалого часу основними схемами ВК залишаються вивіз капіталу за кордон через фіктивні та "транзитні" фірми(1), а також різні схеми, пов'язані з вивезенням готівки. При цьому, кримінальні структури використовують для ВК усе більш витончені схеми.

(1) Фіктивна фірма - це юридична особа з ознаками фіктивності, яка створена або придбана з метою прикриття незаконної діяльності чи здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Як правило, фіктивні фірми створюються на нетривалий час по підроблених документах або реєструються на підставних осіб, шляхом придбання вже існуючої фірми або заснування нової (за допомогою нелегальних методів).

"Транзитна" фірма - це реально діюча юридична особа, що пройшла державну реєстрацію, яка бере участь у схемі в ролі посередника й запобіжника ("буфера").

До найбільш поширених фінансових механізмів, що використовуються для незаконних цілей шляхом конвертації та виведення коштів за кордон, належать:

- кредитування імпортних операцій без ввезення товару на митну територію України;

- продаж фізичними особами - нерезидентами цінних паперів українських емітентів резидентам;

- перерахування коштів за кордон відповідно до виконавчих документів, на підставі рішень суду;

- оплата векселів українських емітентів, що пред'являються до сплати нерезидентами.

Примітка. Практично для більшості схем ВК характерна участь фірм з ознаками фіктивності (далі - фіктивні фірми). Використання фіктивних фірм широко розповсюджено при проведенні експортно-імпортних операцій, в діяльності конвертаційних центрів, для отримання незаконного відшкодування ПДВ, проведенні із цінними паперами, офшорами тощо. Більш детальна інформація наведена в додатку.

Одночасно, існує ризик проникнення та легалізації в Україні іноземних кримінальних коштів. Ігнорування цієї загрози учасниками національної системи протидії ВК може негативно вплинути на репутацію країни.

Як свідчить досвід правоохоронних органів, на сьогоднішній день основні обсяги нелегальних капіталів формуються у паливно-енергетичному, агропромисловому комплексах, зовнішній та роздрібній торгівлі, а їхня легалізація здійснюється через кредитно-банківську систему під виглядом іноземних інвестицій. Крім того, об'єктом посягань з боку зловмисників нерідко стають державне майно та значні суми бюджетних асигнувань, що виділяються для фінансової підтримки і реструктуризації підприємств. Також, навмисно укладаються збиткові угоди, використовуються не за цільовим призначенням бюджетні кошти, в результаті чого забезпечується їх незаконне привласнення та шахрайство в особливо великих розмірах.

Саме по собі переведення коштів у готівку є законною операцією. Але серед зловмисників переведення у готівку коштів використовується як ефективний прийом при реалізації схем ВК.

На сьогодні незаконна конвертація безготівкових коштів залишається досить прибутковим і розповсюдженим видом нелегального бізнесу для обслуговування організованої злочинності. Ключовою ланкою в цьому процесі є фірми з ознаками фіктивності, які реєструються на підставних осіб(2). Одним з основних завдань, які переслідують організатори таких суб'єктів підприємницької діяльності під час їх реєстрації та використання, є уникнення кримінальній відповідальності. Для цього в якості керівників фіктивних фірм оформлюють підставних осіб.

(2) Підставні особи - це особи, за допомогою яких прямо чи опосередковано здійснюються фінансові операції з метою забезпечення "розриву ланцюга" схемах ВК. Такі особи можуть використовуватися для відкриття банківських рахунків, переказу грошей як у межах країни, так і за кордон, для знятті великих сум готівки. При проведенні операцій як ідентифікаційні документи пред'являються загублені або підроблені паспорти/інші ідентифікаційні документи, паспорти малозабезпечених осіб чи осіб без ПМП.

Такі фірми, переважно, створюють угруповання осіб, які мають значний досвід у цій діяльності та тісно пов'язані з кредитно-фінансовими установами. При цьому, рахунки таких підприємств відкриваються саме в підконтрольних банківських установах, що надає можливість повністю контролювати грошові потоки, які проходять через "транзитну" фірму. Такий механізм гарантує безпеку реалізації схем подальшого ВК.

Типова схема з одержання готівки з рахунка (внеску), яка може бути пов'язана з ВК, виглядає таким чином (див. рис. 1).

Кінцевою метою операцій є одержання фізичними особами зі своїх рахунків, відкритих у місцевих фінансових установах, великих сум готівки у національній або іноземній валюті. Зазначені кошти надходять на рахунки фізичних осіб у безготівковій формі у вигляді переказів від однієї або декількох юридичних осіб, у тому числі з рахунків, відкритих в одній і тій же фінансовій установі. Підстави переказів можуть бути різними, у тому числі: оплата за контрактом, договором, угодою, виплата винагороди за виконані роботи, надані послуги, передані результати інтелектуальної діяльності, перерахування бонусів, одержання й повернення позик, операції з векселями тощо.

У свою чергу, на рахунки юридичних осіб - нерезидентів зазначені кошти на різних підставах можуть надходити як від юридичних осіб - нерезидентів (переважно, в іноземній валюті), так і від юридичних осіб - резидентів (в основному, у національній валюті). В останньому випадку, якщо підставою для здійснення розрахунків є зовнішньоторговельні контракти, то, як правило, вони містять неповну або неправдиву інформацію. При цьому розрахунки, поставка або приймання-передача товарів (робіт, послуг, результатів інтелектуальної діяльності) у рамках виконання зобов'язань по вищевказаних контрактах, як правило, здійснюються в один день.

Примітка. При здійсненні послідовних операцій з переказу коштів у рамках однієї фінансової установи можлива додаткова участь у схемі ще однієї юридичної особи - резидента, що виконує функції по акумулюванню на своєму рахунку коштів від інших юридичних осіб - резидентів для їх наступного переказу на рахунок юридичної особи - нерезидента. У цьому випадку щодня на рахунок такої юридичної особи - резидента надходять кошти від декількох юридичних осіб-резидентів, що є клієнтами як даної кредитної організації, так й інших фінансових установ. Наприкінці операційного дня всі кошти, зараховані на рахунок цієї юридичної особи - резидента, переводяться в повному обсязі на рахунок юридичної особи - нерезидента (чи рахунки юридичних осіб - нерезидентів) для подальшого переказу на рахунок (внесок) фізичної особи - нерезидента/резидента і одержання в готівковій формі.

Серед характерних ознак операцій, що мають кінцевою метою одержання готівкових коштів з рахунка (внеску) фізичної особи, є:

- при значних оборотах безготівкових коштів протягом операційного дня на кінець операційного дня щоденні нульові або незначні (не більше 5% від щоденного обороту) залишки на рахунках основних учасників схеми;

- зарахування коштів на рахунки фізичних осіб і зняття готівки того ж дня;

- співпадіння реквізитів учасників операцій (наприклад, адреси місцезнаходження організацій);

- регулярне одержання значних обсягів готівкових коштів фізичними особами - нерезидентами/резидентами зі своїх рахунків в одному внутрішньому підрозділі кредитної організації (філії);

- закриття рахунків учасників схеми по одержанню з них готівки після проведення певного циклу таких операцій, або різке припинення операцій за цими рахунками.

Далі наведені деякі приклади злочинних схем, виявлених державними органами останніми роками.

Приклад 1(3).

(3) За матеріалами ДПА України.

Четверо громадян України, які раніше вже притягувалися до кримінальної відповідальності за скоєння економічних злочинів, створили великий конвертаційний центр. Вони зареєстрували на підставних осіб низку підприємств, діяльність яких носила фіктивний характер, а фінансово-господарчі операції здійснювалися лише на папері (безтоварні).

За два роки такої нелегальної діяльності послугами конвертаційного центру скористалися понад 200 підприємств багатьох регіонів країни, які бажали ВК. Загальний обсяг коштів, "відмитих" через конвертаційний центр, склав понад 600 млн.грн.

Приклад 2(4).

(4) За матеріалами ЗМІ.

Троє осіб, 30-річний українець, якого раніше вже засуджували за економічний злочин, і двоє його близьких знайомих, створили конвертаційний центр з метою надання "послуг" з ВК.

Махінатори діяли за традиційною схемою: гроші по фіктивних договорах проходили через рахунки транзитних і фіктивних підприємств, які вони відкрили на підставних осіб. Незаможні громадяни, на яких реєструвалися підприємства, за незначну матеріальну винагороду періодично підписували необхідні для роботи злочинного ланцюжка фінансові й бухгалтерські документи.

Послугами конвертаційного центру користалися посадові особи близько 300 підприємств. Грошовий обіг центра склав понад 200 млн.грн. При цьому "конвертатори" отримували 3,5% від сум, які проходили за злочинною схемою.

Приклад 3(5).

(5) За матеріалами Держфінмоніторингу України та СБУ.

Злочинна група, у складі якої діяв ломбард, здійснювала незаконну конвертацію коштів.

"Ломбард" та громадянин Г. уклали договір доручення, згідно якого останній зобов'язується знаходити для ломбарду клієнтів, передавати отримані в ломбарді готівкові кошти позичальникам - фізичним особам, а після закінчення строку позик отримувати від них готівкові кошти та повертати їх до ломбарду. На виконання цього договору пан Г. в касі ломбарду отримав грошові кошти та начебто передав їх по договорам позики, які були оформлені керівництвом ломбарду на підставних осіб.

Так, з рахунків ломбарду на рахунки 10 фізичних осіб (по підроблених документах) були перераховані безготівкові кошти в сумі 160 млн.грн. в якості "позики ломбарду". Далі частина цих коштів у сумі 54,63 млн.грн. отримана готівкою громадянкою Ч. за їх дорученням.

В подальшому паном Г. та посадовими особами ломбарду формувались підроблені документи про повернення ним готівкових коштів в касу ломбарду в якості погашення частини суми оформлених позик. Інша частина суми погашалася (за допомогою торговця цінними паперами) шляхом передачі ломбарду векселів на товар, які емітовані фірмою "А", в якій пан Г. був власником та директором. При цьому, вказані векселі були емітовані під псевдо-товарні операції та, відповідно, не мали реальної вартості.

Приклад 4(6).

(6) За матеріалами ДПА України.

Особи, які створили 4 організовані злочинні групи, займались протизаконною діяльністю з конвертації грошових коштів. Кожна з них мала декілька активних членів, які виконували функції бухгалтерів і кур'єрів конвертаційного центру з використанням реквізитів фіктивних фірм.

Керував цим угрупованням 40-річний українець, який раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння економічних злочинів. Через ланцюг фіктивних фірм безготівкові кошти переводились у готівку з подальшою їх легалізацією шляхом будування об'єктів нерухомості. За два роки діяльності конвертаційного центру чисельність його клієнтів - реально існуючих підприємств різних регіонів України - досягла двох тисяч, а річний обіг коштів склав майже 1,5 млрд.грн.

Приклад 5(7).

(7) За матеріалами ДПА України.

Конвертаційний центр надавав підприємствам одного з регіонів України "послуги" з ВК. Центр створив директор одного з приватних підприємств, яке діяло в обласному центрі. Спільно зі своїм товаришем він зареєстрував на підставних осіб ряд фіктивних фірм. Через їх рахунки спрямовувалися кошти сумнівного походження, які згодом переводилися у готівку. Загальний обсяг операцій підприємств, що входили до конвертаційного центру, склав понад 50 млн.грн.

Приклад 6(8).

(8) За матеріалами ДПА України.

Група осіб з метою прикриття незаконної діяльності створила підприємства, які мали ознаки фіктивності, яке проводило фінансові операції, спрямовані на приховування незаконного походження грошових коштів.

Підприємства "А" та "Б" за юридичною та фактичною адресою не знаходились і були зареєстровані на підставних осіб. Посадові особи до проведення фінансово-господарської діяльності вказаних підприємств відношення не мали, ніяких угод та документів не підписували. Власниками підприємств вони стали за матеріальну винагороду.

Приватне підприємство "А" отримувало від приватного підприємства "Б" кошти нібито у якості оплати за інформаційно-консультативні послуги, товари, матеріали, цінні папери, картки поповнення мобільного зв'язку, повернення безпроцентної позики на загальну суму 78,9 млн.грн.

Ці кошти перерахувались на рахунки фізичних осіб (суб'єктів підприємницької діяльності, що були зняті з реєстрації), які в подальшому знімали їх готівкою. Вказані фізичні особи надавали позики на суми понад 1 - 3 млн.грн. підприємству "А", яке через 3 - 6 днів повертало їм кошти під виглядом повернення безпроцентної позики. Тобто, кошти набували легального вигляду.

Всього підприємство "А" зі свого рахунка перерахувало на рахунки фізичних осіб кошти на суму близько 67,2 млн.грн.

Приклад 7(9).

(9) За матеріалами ДПА України.

Приватне підприємство "Т", маючи відповідну ліцензію, проводило операції з брухтом чорних металів. Воно здійснювало наступні псевдо-операції: купівля металевих відходів у комерційних структур двох регіонів України, а потім - перепродаж їх іншій комерційній структурі (основному постачальнику даної продукції металургійним підприємствам України).

Насправді, отримавши розрахунок за нібито поставлений брухт чорних металів, зловмисники під виглядом оплати транзитом перерахували ці кошти через розрахункові рахунки підприємств вказаних регіонів на адресу фірм з ознаками фіктивності. Звідти отримували їх вже у вигляді готівки під виглядом оплати неіснуючих поставок, сплативши 5 - 6% за послуги "конвертаторам". Протягом останніх років зловмисники незаконно проконвертували щонайменше 4 млн.грн.

Приклад 8(10).

(10) За матеріалами ДПА України.

Громадяни України створили фіктивне підприємство, яке надавало послуги структурам різних областей, зокрема, з ВК. Використовуючи банківські рахунки та реквізити ТОВ "К", вказані особи у 2005 році здійснювали безтоварні фінансово-господарські операції між ТОВ "К" та іншими підконтрольними їм підприємствами. Таким чином було легалізовано грошових коштів, здобутих через фіктивні підприємства, на загальну суму 903,0 тис.гривень.

Приклад 9(11).

(11) За матеріалами ДПА України.

Керівники двох приватних підприємств "А" та "Н" здійснювали ВК. Використавши втрачений паспорт громадянина, вони перереєстрували свої підприємства на невстановлену особу. Фактично ця особа не брала участь в схемі, а використовувались лише її паспортні дані.

Згодом, не маючи жодних намірів проводити фінансово-господарську діяльність та задля прикриття незаконних операцій, керівники вказаних підприємств відкрили розрахункові рахунки у філії українського банку для проведення безтоварних операцій.

Наприкінці 2005 року приватному підприємству "Н" скасували реєстрацію як такому, що має ознаки фіктивного. Однак, правопорушники продовжували злочинну діяльність. Разом з іншими суб'єктами господарювання вони перераховували на відкритий приватним підприємством "М" в одному з банків рахунок значні суми коштів як оплату за інформаційно-консультативні послуги, товари, матеріали, цінні папери тощо. Потім ці кошти перераховувались на рахунки фізичних осіб, а останні вже знімали їх готівкою.

У такий спосіб службові особи підприємства "М" перерахували на рахунки 9 фізичних осіб кошти на загальну суму 335 млн.грн., з яких 1,3 млн.грн. - з вказаних вище приватних підприємств.

Іноземний досвід

Приклади РФ(12).

(12) За даними Асоціації регіональних банків Росії та МВС Росії.

1. МВС РФ на базі інформації, отриманої від Росфінмоніторингу(13), разом із правоохоронними органами Естонії викрито незаконну діяльність одного з комерційних банків, який очолювали два вихідці із Сирії та Палестини. В схемі ВК аферисти використовували паспорти іноземних держав, у тому числі США, а також підроблені банківські документи. Через відкриті в банку рахунки було проведено 230 операцій у цілому на суму понад 14 млрд.рос.руб.

(13) Підрозділ фінансової розвідки РФ.

2. Російський банк протягом 2004-2005 років шляхом незаконного конвертування грошей у готівку відмив понад 48 млрд.руб. Причому 1,5 млрд.рос.руб. були отримані по загубленому ідентифікаційному документу, який належав підлітку.

Зовнішньоекономічні операції залишаються одним з основних, найбільш поширених способів ВК. При чому частина цих коштів згодом повертається в Україну для їх використання у приватизаційних процесах, на вторинному ринку цінних паперів, скуповування землі, нерухомості тощо.

Виведення капіталу за межі України з метою ВК реалізується завдяки:

- фіктивним зовнішньоекономічним операціям(14), які мають на меті безпідставне відшкодування ПДВ (частина незаконно виведених коштів в подальшому повертається з-за кордону за нібито експортовані українські товари);

(14) Фіктивні зовнішньоекономічні операції - це фіктивні експортно-імпортні операції, що проводяться в незаконних цілях та супроводжуються фальсифікацією документації, яка імітує процес купівлі-продажу товарів а також "помилкову" поставку (договори, вантажно-митні декларації тощо), та часто супроводжується незаконним отриманням ПДВ з бюджету.

- контрабандним операціям (незаконно виведені кошти використовуються з метою придбання товарів, які в подальшому ввозяться в Україну за заниженими цінами);

- виплати дивідендів за інвестиціями фірм-нерезидентів, які фактично належать українським громадянам.

Також, в схемах ВК часто застосовується кредитування імпортних операцій без ввезення товару на митну територію України. В даному випадку резидент укладає угоду з банком на отримання кредиту в іноземній валюті під зовнішньоекономічні контракти на поставку товарів, згідно яких товар на територію України не надходить (на умовах EXW або CIP)(15). Кошти перераховуються за його дорученням на рахунки нерезидентів у закордонних банках.

(15) EXW - додатковий обов'язок продавця завантажити товар на транспортний засіб покупця; CIF/CIP - потреба покупця в додатковому страхуванні. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс-2000).

Типова схема(16) із застосуванням псевдоекспортних операцій виглядає таким чином (див. рис. 2).

(16) За матеріалами МВС України.

Суб'єкт підприємництва, який реально функціонує, оформляє надходження товарів, інших цінностей (в т.ч. непридатних для використання), від так званих "транзитних" або фіктивних підприємств. В подальшому, нібито отриманий товар, тобто фактично без проведення експортної операції, експортується за кордон на адресу вигаданого чи створеного спеціально для проведення даної операції підприємства-нерезидента. Документи, які підтверджують проведення експортної операції, підроблюються. Крім того, за результатами проведення даної операції підприємство-експортер може отримати безпідставне відшкодування ПДВ з бюджету.

Часто "зовнішьоекономічні схеми" ВК є циклічними (неодноразово повторюються) та супроводжуються викраденням державних коштів, а саме незаконним відшкодуванням з бюджету ПДВ (так зване "карусельне шахрайство").

Примітка. Проблема "карусельного" шахрайства з незаконним відшкодуванням "експортного" ПДВ, протягом останнього десятиріччя стає загрозливою для країн Європейського Союзу. За орієнтовними підрахунками Європейської Комісії, річні обсяги незаконного відшкодування ПДВ в країнах Європейського Союзу можуть досягати 60 - 100 млрд.євро, що з огляду на величезну суму, становить загрозу економічній цілісності та безпеці цих країн.

Далі наведені деякі приклади злочинних схем, виявлених державними органами останніми роками.

Приклад 10(17).

(17) За матеріалами Держфінмоніторингу України.

Компанія "А" на основі укладеного контракту здійснила оплату великої партії імпортованих мандарин (28 тис.тонн). У результаті аналізу документів було встановлено, що фрукти в Україну не ввозилися.

Поставка була передбачена з Угорщини до Німеччини американській компанії "В". Гроші за товар були перераховані компанією "А" на рахунки компанії "В" у латвійському банку.

У зовнішньоекономічному контракті й міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) виявлені невідповідності кількісних показників, що свідчать про фальсифікації документів. Обсяги партії відрізнялись практично в 1000 разів.

За даними уповноважених органів Німеччини, одержувач товару, визначений в CMR, не мав реєстрації. У результаті зазначених операцій за кордон було незаконно виведено біля 17 млн.доларів.

Приклад 11(18).

(18) За матеріалами Держфінмоніторингу України.

Два українських підприємства-імпортери перерахували за кордон понад 28 млн. дол. компанії-нерезиденту в якості оплати за товар. Фактично поставки товару на територію України не здійснювалися. Для забезпечення перерахування валютних коштів за кордон імпортерами були представлені банківській установі підроблені вантажно-митні декларації.

Під виглядом виконання зовнішньоекономічних контрактів вони поверталися в Україну на рахунки двох українських підприємств-експортерів. Далі шляхом купівлі-продажу векселів й ощадних сертифікатів українські підприємства-експортери знову направляли ці кошти на рахунки підприємств-імпортерів. Гроші "прокручувались" кілька разів.

Такий механізм не лише дозволяв "відмити" кошти, але й незаконно отримати відшкодування ПДВ з Державного бюджету.

Приклад 12(19).

(19) За матеріалами ДПА України.

Група осіб здійснювала ВК з використанням рахунків фізичних осіб-нерезидентів, відкритих на втрачені паспорти в українському банку, з яких в подальшому кошти виводились за межі України.

Грошові кошти на зазначені рахунки в українському банку надходили від суб'єктів господарювання з ознаками фіктивності. Ці кошти знімались з рахунків готівкою на підставі фіктивних заявок або виводилися за кордон (в основному до Литви) на підставі фіктивних документів нерезидентів як повернення інвестицій.

Загальна сума грошей, знятих з рахунків, склала понад 750 млн.грн., а виведених за кордон досягла близько 1 млрд.грн.

Типова схема продажу фізичними особами-нерезидентами цінних паперів, придбаних в українських емітентів, іншим резидентам, з метою ВК може виглядати таким чином (див. рис. 3).

Суб'єкт підприємницької діяльності - резидент продає цінні папери, які належать фізичній особі - нерезиденту. Продаж здійснюється на підставі угоди на проведення комісійної діяльності (чи агентських послуг).

Фактично, під виглядом продажу цінних паперів на рахунку підприємства акумулюються брудні кошти від різних підприємств України, які в подальшому перераховуються на рахунок фізичної особи - нерезидента. Після цього кошти перераховуються на рахунок останнього в закордонному банку.

Примітка. При реалізації такої схеми існує великий ризик безпосереднього залучення до неї банківської установи. Для цього клієнт банку - нерезидент на підставі відмови банківської установи здійснити перерахування коштів на незначну суму (кілька тисяч доларів США) за межі України без підтвердження попереднього здійснення інвестицій, звертається з позовом до банку в суд, який виносить рішення зобов'язати здійснити обслуговування позивача у повному обсязі (за позовом - на сотні доларів США, а в подальшому - на десятки мільйонів).

Актуальним на сьогодні є питання обігу на ринку цінних паперів акцій неіснуючих акціонерних товариств, акцій емітентів, випуски акцій яких скасовано або зупинено, використання в схемах ВК неліквідних акцій підприємств-банкрутів, акцій, які не обертаються на біржовому ринку цінних паперів та не мають реальної ринкової ціни, формування такими акціями статутних фондів акціонерних товариств.

Часто при реалізації схем такого типу до кола осіб, які проводять операції з торгівлі цінними паперами, залучаються фізичні особи-нерезиденти, на рахунок яких, під виглядом придбання акцій, акумулюються кошти, які у подальшому виводяться за межі України під виглядом повернення інвестицій.

Примітка. За даними ДКЦПФР, в першому півріччі 2006 року спостерігається тенденція до збільшення укладення торговцями цінними паперами договорів з нерезидентами, як в цілому, так і з нерезидентами, які мають місце реєстрації в офшорних зонах зокрема. У II кварталі найбільшу питому вагу за договорами становили прості іменні акції (95,8% від загальної кількості угод з нерезидентами); решта (4,2%) - інші фінансові інструменти: іменні інвестиційні сертифікати, іменні процентні облігації підприємств. На біржовому ринку було здійснено договорів на загальну суму понад 4,8 млрд.грн., а обсяг виконаних договорів на організаційно-неоформленому ринку становив майже 112,6 млрд.грн. Тобто, у переважній більшості обіг цінних паперів здійснюється на організаційно-неоформленому ринку цінних паперів.

В якості засобів для ВК зловмисниками часто використовуються акції відкритих акціонерних товариств, що знаходяться в обігу на ринку цінних паперів. Зокрема, останнім часом значна кількість відкритих акціонерних товариств створюється шляхом реорганізації товариств з обмеженою відповідальністю, при цьому статутні фонди вказаних товариств формуються за рахунок внесення їх засновниками акцій інших суб'єктів господарювання, створених у формі ВАТ, і оцінюються на суми у мільйони гривень. Підприємства створюються виключно з метою використання випущених акцій, як засобу ВК. Типова схема виглядає таким чином.

При створенні підприємства його засновниками виступають підставні фізичні особи, які за матеріальну винагороду та на прохання маловідомих їм людей погодились підписати реєстраційні документи підприємств, не вникаючи в їх суть і не маючи на меті здійснення підприємницької діяльності, передбаченої статутними документами. Фактично вони не вносять активи до статутного фонду підприємства та не займаються реєстрацією емісії і безпосереднім розміщенням випущених акцій.

Відповідно, юридичні адреси таких підприємств не відповідають дійсності, оскільки зареєстровані за підробленими документами. Жодної діяльності вони не здійснюють, не звітують до органів державної податкової інспекції та до ДКЦПФР. Основних засобів та реальних активів на балансі не мають. Їх акції використовуються фінансовими установами, як засіб незаконного переведення грошових коштів у готівку, створення штучного статутного фонду.

Використання на ринку цінних паперів векселів може бути вразливим щодо ВК, оскільки їх випуск не реєструється жодним державним органом та не реєструється перехід прав вимоги за векселем. Ризик використання векселя в схемах ВК на ринку цінних паперів пов'язаний не тільки з тим, що вексель може мати бланковий індосамент, а самою природою векселя.

Бланковий індосамент, як правило, використовується для уникнення переведення прав за векселем під час його передачі третім особам через посередника (зокрема, через торговця цінними паперами). При цьому укладається договір, в якому визначаються сторони та проводиться їх ідентифікація. Видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. За допомогою векселя можна створити фіктивний борг та отримати вже легалізовані гроші, тим більше, якщо вексель видає фірма-одноденка, а отримувач векселя є зацікавленим учасником операції. Суттєвим є з'ясування способу передачі векселя, так й ідентифікація осіб, які його передавали, а також, чи фактично поставлялися товари, виконувалася робота, надавалися послуги за оформленим векселем.

Популярною є оплата векселів українських емітентів, що пред'являються до сплати нерезидентами. В даному випадку можуть мати місце факти здійснення банками операцій з векселями з порушенням вимог законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку з питань вексельного обігу.

Примітка. Деякі банки при проведенні операцій з векселями не приділяють належної уваги вивченню фінансового стану та платоспроможності платників за векселями і зобов'язаних за векселями осіб, з якими вони укладають угоди про проведення операцій. Це наражає банки на додаткові ризики та є порушенням вимог пункту 3.1 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 16.12.2002 N 508 (далі - Положення). Всупереч вимогам пункту 9.4 Положення, банки практикують заміну одного виду активу (кредитів позичальникам) на інший (векселі в портфелі цінних паперів), а також не завжди ведуть реєстри векселів при здійсненні операцій з векселями, як це передбачено Положенням та додатками 2, 3, 4, 5 та 6 до нього(20).

(20) Лист НБУ від 16.03.2006 р. N 43-212/1546-2736.

Типова схема із застосуванням векселів може виглядати таким чином.

Між клієнтом банку - резидентом та нерезидентом укладається угода, часткова або повна оплата за якою здійснюється векселями. Надалі на рахунку резидента, який забезпечує виведення коштів за кордон, акумулюються кошти, що надходять від різних суб'єктів підприємницької діяльності України - замовників виведення коштів під фіктивні угоди або шляхом купівлі векселів за ціною, що не відповідає їх реальній вартості. В подальшому, нерезидент пред'являє векселі для погашення клієнту, який, в свою чергу, надає доручення банку на придбання валюти на міжбанківському валютному ринку України та перерахування коштів за кордон.

Крім того, при проведенні операцій, пов'язаних з ВК, векселі можуть погашатися за фіктивними угодами з подальшим зняттям готівки з позичкових рахунків підставних фізичних осіб під виглядом видачі їм споживчих кредитів.

В даному випадку типова схема полягає в наступному.

Грошові кошти, які необхідно перевести в готівку, зараховуються на рахунок підставної комерційної структури. Від її імені на визначену суму виписується простий вексель, авальований обслуговуючим банком на основі договору про погашення цінних паперів. Згідно з актом, він передається іншій підставній фірмі нібито в якості плати за виконані роботи. Такий механізм дає підстави перераховувати грошові кошти з розрахункового рахунка фірми на внутрішній банківський рахунок ("Облік сум іншої кредиторської заборгованості по операціях з клієнтами банку"). В подальшому банк готівкою видає підставній фізичній особі споживчий кредит на суму, вказану у векселі. Отримувачем кредиту виступає інша фіктивна фірма - власник векселя. З часом вона погашає заборгованість позичальника перед кредитором (банком) векселем, отриманим від першої фіктивної комерційної структури. Фактично банк списує кошти з внутрішнього рахунка на суму, зазначену у векселі, як погашення виданого споживчого кредиту.

Далі наведені деякі приклади злочинних схем, виявлених державними органами останніми роками.

Приклад 13(21).

(21) За матеріалами ДПА України.

Працівники ЗАТ "Б" здійснили схему незаконного заволодіння коштами товариства і зміни його власника у наступний спосіб. Посадові особи ЗАТ "Б" вирішили збільшити його статутний фонд за рахунок додаткової емісії акцій на суму 2,15 млн.грн. Акції нової емісії ЗАТ "Б" придбали кілька підприємств та страхових компаній, які таким чином отримали контрольний пакет його акцій. Частину отриманих коштів від продажу акцій (650 тис.грн.) посадові особи товариства привласнили та легалізували шляхом переведення їх на рахунок фіктивної фірми згідно неіснуючої угоди уступки права вимоги.

Приклад 14(22).

(22) За матеріалами ДПА України.

Кілька українських страхових компаній для формування страхового резерву придбали акції підприємств "А", "Б", "В", "Г", що працювали в галузі важкої промисловості. Насправді зазначені підприємства були створені виключно з метою використання випущених акцій як засобу ВК та мали ознаки фіктивності.

При цьому операції з купівлі продажу акцій проводились з використанням підприємств-нерезидентів України.

У подальшому зловмисники, використовуючи реквізити фіктивних підприємств "А", "Б", "В", "Г", зареєстрували по підроблених документах, наданих до ДКЦПФР, випуск акцій на загальну суму 279,6 млн.грн. У подальшому ці кошти легалізувались шляхом внесення на рахунки фізичних осіб, відкритих в одному з українських банків.

Приклад 15(23).

(23) За матеріалами ЗМІ, в т.ч. УНІАН.

Група фізичних осіб - нерезидентів (переважно громадян Росії, Молдови й країн Балтії) за шахрайською схемою здійснювала перерахування валютних коштів за кордон. Ці особи реєструвалися в Україні як суб'єкти підприємницької діяльності й відкривали рахунки в одному з українських банків. Після цього через торговця цінними паперами реалізовувалися векселі підприємств з різних областей, які мали ознаки фіктивності або ж були ліквідованими за рішенням суду. Загальна сума угод становила понад 1,5 млрд.грн.

Подібні схеми дозволяють також ВК великим імпортерам, зокрема, шляхом заниження реальної вартості товару під час ввезення в Україну.

Приклад 16(24).

(24) За матеріалами ДКЦПФР.

Протягом тривалого часу ТОВ "А" через фіктивних осіб-нерезидентів здійснювались операції з торгівлі цінними паперами. Всього на рахунки цих нерезидентів, відкритих в українських банках, під виглядом придбання акцій було перераховано понад 500 млн.грн., які у подальшому нібито як повернення інвестицій переводились на рахунки в прибалтійські банки.

Приклад 17(25).

(25) За матеріалами Держфінмоніторингу України.

Громадянин України, пан Ф., незаконно отримував кошти при здійсненні посередництва у працевлаштуванні на роботу громадян України за кордоном. В ході своєї діяльності він отримав дохід в Чеській республіці в сумі 85 тис.євро, який легалізував, придбавши на спеціалізованому аукціоні 10% акцій ВАТ "В" за заниженою вартістю - 207 тис.грн. (номінальна вартість - понад 820 тис.грн.) Оплата була здійснена готівкою. У декларації, яка додавалась до заяви на купівлю акцій, були вказані неправдиві відомості. Крім того, встановлено, що директором та засновником ВАТ "В" був родич пана Ф.

Приклад 18(26).

(26) За матеріалами МВС України.

Посадові особи підприємства "А" викрадають його кошти та легалізують під виглядом витрат на погашення фіктивного векселя, емітованого на підставі фіктивної угоди.

Підприємство "А" з метою конвертації коштів укладає фіктивний договір про надання йому послуг фіктивною фірмою "В" і розраховується з останньою векселем. Вексель є доміцильованим та, відповідно, містить вказівку особливого місця платежу, відмінного від місця знаходження платника за векселем. За попередньою змовою з працівниками банку фірма "А" відкриває вексельний рахунок.

Приховання факту конвертації здійснюється двома способами:

1. Підприємство "А" спрямовує кошти на вексельний рахунок з поміткою в платіжному дорученні "для доміциляції векселів". Банк-доміцилянт перераховує ці кошти на рахунок підприємства "В" і таким чином доміцильований вексель погашається.

2. У банківських реквізитах договору доміциляції вказується не розрахунковий рахунок підприємства "В", а рахунок, відкритий банком, як правило, на підставну фізичну особу X ("Кошти до запитання фізичних осіб"). Робиться це з метою ускладнення зустрічної перевірки відносин між підприємствами "А" і "В".