Про деякі питання визначення гонорару та його відшкодування у випадку виправдання особи чи закриття справи за реабілітуючими обставинами

Вища кваліфікаційна комісія адвокатури, розглянувши заяву адвоката Щирби Ю.Є. щодо виявленого обмеження відшкодування державою гонорару, сплаченого клієнтом адвокату за здійснення захисту в кримінальній справі, де особа виправдана чи проти неї припинено кримінальне переслідування за реабілітуючими обставинами,

Адвокат Щирба Ю.Є. звернувся до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури із зверненням роз'яснити, чи встановлені обмеження відшкодування державою гонорару, сплаченого клієнтом адвокату за здійснення захисту в кримінальній справі, де особа виправдана чи проти неї припинено кримінальне переслідування за реабілітуючими обставинами. Розглянувши звернення, Вища кваліфікаційна комісія адвокатури дійшла до наступних висновків, і на підставі п. 10-1 Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури роз'яснює:

Гонорарні відносини між адвокатом і клієнтом врегульовуються Законом України "Про адвокатуру" від 19.12.92 р. N 2887-XII та Правилами адвокатської етики, схваленими Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури 01.10.99 р. (протокол N 6/VI. Зокрема, ст. 33 Правил передбачає: гонорар є єдиною допустимою формою одержання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають у себе: обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності й новизни правових питань, що стосуються доручення: необхідність досвіду для його успішного завершення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить виконання їх у звичайному часовому режимі; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення для клієнта; роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; особливості і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката. Тому розмір гонорару повинен визначатися з врахуванням вимог Правил адвокатської етики і чинне законодавство не встановлює для його визначення мінімальних чи максимальних розмірів.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" від 01.12.94 р. N 266/94-ВР передбачено, що громадянинові відшкодовуються суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги. Жодних обмежень розмірів гонорару при такому відшкодуванні ні цей закон, ні інше законодавство не встановлює.

З огляду на це Вища кваліфікаційна комісія адвокатури вважає, що у випадку визначення розміру гонорару із врахуванням вимог Правил адвокатської етики жодні обмеження відшкодування державою гонорару, сплаченого клієнтом адвокату за здійснення захисту в кримінальній справі, де особа виправдана чи проти неї припинено кримінальне переслідування за реабілітуючими обставинами, не можуть бути застосовані, зокрема, цей розмір не може за таких обставин визначатися за аналогією з оплатою праці адвоката при виконанні доручень за призначенням у порядку ст. 47 КПК України.