Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Прикордонних військах України

Відповідно до вимог Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", статті 70 Основ законодавства України про охорону здоров'я, постанови Кабінету Міністрів України 1993 року N 708, з метою якісного медичного огляду військовослужбовців Прикордонних військ для визначення придатності до військової служби (служби за фахом) та придатності льотно-підйомного складу до льотної роботи,

1. Затвердити Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Прикордонних військах України (додається).

2. Контроль за виконанням наказу покласти на начальника військово-медичної служби Держкомітету України.

3. Наказ направити до кожної військової частини.

1. Положення визначає організацію, завдання, склад, права та обов'язки, порядок роботи органів військово-лікарської експертизи в Прикордонних військах України.

2. Положення встановлює порядок медичного огляду військовослужбовців, членів їх сімей (крім сімей військовослужбовців строкової служби), колишніх військовослужбовців з питань встановлення та переогляду причинного зв'язку отриманих захворювань (поранень, травм, контузій, каліцтв) під час проходження військової служби.

3. Головні завдання військово-лікарської експертизи:

- медичний огляд військовослужбовців, призваних у Прикордонні війська України, з метою визначення придатності до військової служби в Прикордонних військах України; розподіл військовослужбовців за військовим фахом по підрозділах залежно від стану здоров'я та фізичного розвитку;

- визначення придатності до вступу в військові навчальні заклади (ВНЗ) військовослужбовців, а також громадян, які бажають вступити до ВНЗ залежно від стану здоров'я;

- визначення придатності за станом здоров'я військовослужбовців, робітників та службовців Прикордонних військ України до роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючого випромінювання; радіотехнічними засобами, які створюють електромагнітні поля в межах частот від 30 кГц до 300 ГГц;

- контроль за організацією, проведенням та результатами лікувально-діагностичної роботи у військових лікувально-профілактичних закладах і військових частинах у зв'язку з військово-лікарською експертизою; подання методичної та практичної допомоги з питань військово-лікарської експертизи військово-лікарським комісіям (ВЛК);

- визначення причинного зв'язку захворювань (поранень, травм, каліцтв, контузій тощо) у військовослужбовців та колишніх військовослужбовців, визнаних непридатними або обмежено придатними до військової служби, з перебуванням на фронті, проходженням військової служби, виконанням обов'язків військової служби за наявності запису про це в будь-яких медичних документах;

- визначення причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв), що стали причиною смерті військовослужбовця, з проходженням військової служби;

- контроль за організацією та станом медичного огляду військовослужбовців, кандидатів, які вступають до ВНЗ; військовослужбовців, визнаних непридатними та обмежено придатними до військової служби; аналіз результатів і розроблення пропозицій щодо вдосконалення цієї роботи;

- розроблення спільно з головними фахівцями ВМС Держкомітету вимог щодо стану здоров'я призовників, що призиваються у Прикордонні війська України, кандидатів у ВНЗ, а також вимог стосовно найдоцільнішого використання військовослужбовців на військовій службі за їх фахом та станом здоров'я;

- організація медичного огляду військовослужбовців у військових частинах та ВНЗ;

- проведення наукової роботи з питань діяльності військово-лікарської експертизи;

- підготовка кадрів для ВЛК.

4. Військово-лікарська експертиза в Прикордонних військах України здійснюється штатними та позаштатними (постійно та тимчасово діючими) ВЛК.

5. Органи військово-лікарської експертизи в своїй роботі керуються цим Положенням, наказом МО України від 4 січня 1994 року N 2 та іншими керівними документами, які стосуються питань військово-лікарської експертизи, вказівками ВМС Держкомітету України, а також Центральної військово-лікарської комісії (ЦВЛК).

6. Штатна ВЛК є військово-медичною установою спеціального призначення. Вона має печатку та кутовий штамп. Штатна ВЛК комплектується лікарями з клінічною підготовкою за одним з лікарських фахів, досвідом роботи у військах і лікувально-профілактичних закладах.

7. Права та обов'язки штатних та позаштатних (постійно та тимчасово діючих) ВЛК визначаються цим Положенням.

8. Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов'язаних з військово-лікарською експертизою, забороняється.

9. Позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК створюються у військових лікувально-профілактичних закладах, військових навчальних закладах, військових частинах, військово-медичних службах напрямів Прикордонних військ України наказами відповідних командирів та начальників. Призначення голови та заступників позаштатних ВЛК узгоджуються з начальником ВМС Держкомітету. Позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК призначаються в складі голови, заступника голови (одного з членів комісії), членів комісії (в гарнізонних та госпітальних ВЛК не менше трьох лікарів) та секретаря.

10. Позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК з питань військово-лікарської експертизи підпорядковуються штатним ВЛК. У прийнятті висновків, рішень, постанов вони незалежні й у своїй роботі керуються цим Положенням, іншими документами, що стосуються питань військово-лікарської експертизи.

11. При необхідності до участі в роботі штатних та позаштатних ВЛК на правах членів комісії можуть залучатися головні медичні фахівці та інші лікарі-фахівці лікувально-профілактичних закладів, лікарі військових частин, представники командування та військові фахівці.

12. Постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів, їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов'язані дотримуватися вимог цього Положення.

За несумлінне або упереджене ставлення до вирішення питань з військово-лікарської експертизи голова та члени ВЛК, лікарі, які беруть участь у медичному огляді контингентів, зазначених у пункті 2 цього Положення, притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

13. Постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, контролюються, а при необхідності переглядаються відповідною штатною ВЛК. За рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

14. Штатною військово-лікарською комісією в Прикордонних військах України є Центральна військово-лікарська комісія.

15. На Центральну військово-лікарську комісію покладається:

- організація військово-лікарської експертизи, керівництво підпорядкованими ВЛК, контроль за їхньою роботою та подання їм методичної та практичної допомоги;

- контроль за організацією та проведенням огляду поповнення, що прибуває для комплектування Прикордонних військ України, з метою правильного розподілу його по військових частинах (кораблях), підрозділах та за військовим фахом, а також кандидатів для навчання за військовим фахом з урахуванням стану здоров'я та фізичного розвитку;

- розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи;

- аналіз та узагальнення результатів і досвіду роботи підпорядкованих ВЛК;

- розроблення положень, інструкцій, посібників та інших керівних документів з військово-лікарської експертизи;

- розроблення спільно з головними медичними фахівцями Держкомітету України та Міністерства охорони здоров'я України медичних показань для найдоцільнішого військово-професійного призначення призовників до підрозділів Прикордонних військ за військовим фахом;

- розроблення разом з головними фахівцями медичної служби науково обгрунтованих вимог до максимального збереження військовослужбовців на військовій службі, запобігання необгрунтованому їх звільненню з армії за станом здоров'я;

- перевірка якості лікувально-оздоровчої роботи серед військовослужбовців у частинах та лікувальних закладах Прикордонних військ;

- прийняття та перегляд постанов ВЛК про придатність офіцерів запасу або у відставці на період їхнього звільнення з Прикордонних військ;

- організація та керівництво науковою роботою з питань військово-лікарської експертизи у підпорядкованих ВЛК.

16. Центральна військово-лікарська комісія має право:

- приймати постанови згідно з Положенням про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК;

- оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 2 цього Положення;

- перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК та давати їм вказівки з питань військово-лікарської експертизи;

- перевіряти організацію та стан огляду військовослужбовців та іншого контингенту в військових лікувальних закладах, військових частинах;

- перевіряти з метою військово-лікарської експертизи організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у військових лікувально-профілактичних закладах, військових частинах та ВНЗ Прикордонних військ України;

- викликати, направляти у військові лікувально-профілактичні заклади ПВ України на контрольний огляд та переогляд військовослужбовців та членів їх сімей, військовозобов'язаних, працівників, а також військовослужбовців у разі незгоди того, кого оглядають, або інших осіб з постановою ВЛК та в інших необхідних випадках;

- затребувати особові та пенсійні справи, медичні документи, матеріали адміністративного розслідування, дізнання, судового розгляду, характеристики, архівні довідки, витяги з наказів, актів, протоколів та інші документи, необхідні для прийняття постанови;

- залучати для вирішення питань військово-лікарської експертизи головних медичних фахівців та інших лікарів-фахівців ВМС ПВ України;

- приймати постанови, а за необхідності, переглядати постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань (поранень, травм, каліцтв, контузій тощо) у колишніх військовослужбовців;

- витребовувати у необхідних випадках від підпорядкованих ВЛК, з військових лікувально-профілактичних закладів, військових частин та вищих ВНЗ, додаткові дані з метою проведення аналізу та узагальнення результатів експертизи військовослужбовців;

- доповідати начальнику ВМС Держкомітету результати медичного огляду військовослужбовців, членів їх сімей, кандидатів, які вступають до ВНЗ;

- розглядати, контролювати, затверджувати (не затверджувати) постанови підпорядкованих ВЛК;

- визначати формулювання постанов ВЛК та порядок їх оформлення;

- контроль за організацією та станом огляду льотного складу Прикордонних військ України.

17. ВЛК напрямів Прикордонних військ України створюються в ВМС напрямів наказом командуючого військами напряму у складі голови, заступника голови (одного з членів комісії), членів комісії та секретаря. Головою ВЛК призначається начальник ВМС напряму після узгодження з начальником ВМС Держкомітету Прикордонних військ України.

18. ВЛК напрямів Прикордонних військ України з питань військово-лікарської експертизи підпорядковується ЦВЛК Прикордонних військ України.

19. ВЛК напрямів Прикордонних військ України підпорядковуються нештатні постійно діючі госпітальні ВЛК, позаштатні постійно діючі гарнізонні ВЛК, тимчасово діючі позаштатні ВЛК військових частин, які формуються в межах дислокації напряму Прикордонних військ України.

20. Військово-лікарська експертиза напряму у своїй роботі керується цим Положенням та вказівками ЦВЛК Прикордонних військ України.

21. На ВЛК напрямів покладається організація військово-лікарської експертизи в управлінні напряму та керівництво підпорядкованими ВЛК. Крім того вони організовують медичний огляд військовослужбовців, призваних до лав Прикордонних військ України у навчальних центрах, у військових частинах; військовослужбовців, які бажають вступити до вищих ВНЗ, виїджають за кордон у відрядження.

22. ВЛК напрямів контролюють своєчасне медичне обстеження військовослужбовців, які перебували у відпустці за станом здоров'я за рішенням госпітальної ВЛК.

23. ВЛК напрямів контролюють законність видачі ВЛК, які знаходяться в межах підпорядкування цього управління, довідок про одержання військовослужбовцями звільнень та відпусток; якість оформлення рішень та постанов підпорядкованих ВЛК.

24. У разі невиконання рішення госпітальної ВЛК військовими частинами ВЛК напрямів контролюють направлення військовослужбовців, щодо яких не було виконано рішення госпітальних ВЛК, у військові лікувально-профілактичні заклади з метою проведення медичного огляду в строки: офіцерів, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців жінок - через 12 місяців, а військовослужбовців строкової служби - через 1 місяць з дня прийняття рішення ВЛК та його затвердження штатною ВЛК.

25. Військово-лікарські комісії напрямів розглядають заяви та скарги військовослужбовців з питань військово-лікарської експертизи, приймають відвідувачів з питань встановлення причинного зв'язку одержаних поранень та захворювань під час служби.

26. Позаштатні, постійно діючі ВЛК напряму Прикордонних військ України мають право:

- розглядати та затверджувати рішення госпітальних та гарнізонних військово-лікарських комісій стосовно військовослужбовців строкової служби та військовослужбовців за контрактом, крім військовослужбовців жінок. Своє рішення скріплювати підписом та печаткою військової частини;

- перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК, давати їм вказівки з питань військово-лікарської експертизи;

- перевіряти організацію та якість медичного огляду військовослужбовців у військових лікувально-профілактичних закладах та військових частинах.

27. Госпітальна (гарнізонна) військово-лікарська комісія створюється у військовому госпіталі, де обстежуються та лікуються військовослужбовці Прикордонних військ України. З питань військово-лікарської експертизи госпітальна (гарнізонна) ВЛК керується цим Положенням та вказівками Центральної військово-лікарської комісії Прикордонних військ України та ВЛК напрямів.

28. Позаштатні постійно діючі госпітальні (гарнізонні) ВЛК призначаються у складі голови (як правило, на цю посаду призначається заступник начальника госпіталю по медичній частині), заступника голови (одного з членів комісії), членів комісії не менше трьох лікарів і секретаря. Посади голови та його заступника госпітальної (гарнізонної) ВЛК узгоджуються з ЦВЛК та затверджуються начальником ВМС Держкомітету. У прийнятті висновків, рішень та постанов госпітальна (гарнізонна) ВЛК незалежна та в своїй роботі керується цим Положенням, іншими документами, що стосуються питань військово-лікарської експертизи. Позаштатні постійно діючі госпітальні (гарнізонні) ВЛК, їх персональний склад та розпорядок їх роботи призначають своїми наказами начальники лікувальних закладів.

29. На госпітальну позаштатну постійно діючу ВЛК покладається:

- військово-медична експертиза військовослужбовців та членів їх сімей (крім сімей військовослужбовців строкової служби), які проходять медичне обстеження та перебувають на лікуванні у військових лікувально-профілактичних закладах за наявності у вказаних осіб направлення на медичний огляд, підписаного відповідними посадовими особами;

- видача військовослужбовцям, які захворіли або були поранені в період проходження служби, у зв'язку з чим вони підлягають звільненню від служби, направлення на МСЕК (форма N 88 Міністерства охорони здоров'я України) для визначення процентної втрати працездатності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року N 488 "Про умови державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців та військовозобов'язаних, призваних на збори і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум";

- аналіз і узагальнення результатів медичного огляду.

30. На гарнізонну позаштатну постійно діючу ВЛК покладається:

- медичний огляд військовослужбовців та членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової служби), які виїджають за кордон;

- медичний огляд військовослужбовців, які бажають вступити до ВНЗ;

- медичний огляд колишніх військовослужбовців з метою визначення придатності до військової служби;

- медичний огляд військовослужбовців строкової служби, які зараховуються в добровільному порядку на військову службу за контрактом на посади солдатів, матросів; на військову службу - прапорщиками або мічманами;

- медичний огляд жінок, які приймаються на військову службу в добровільному порядку на посади рядового, сержантського, старшинського складу; на військову службу - на посади прапорщиків, мічманів, офіцерів;

- медичний огляд офіцерів, які вступають до військової академії, військового університету (порядок проходження медичного огляду цих офіцерів наведений у наказі МО України N 2 від 4 січня 1994 року);

- медичний огляд працівників Прикордонних військ України, які залучаються до роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючого випромінювання, радіотехнічними засобами, які утворюють електромагнітні поля в межах частот від 30 кГц до 300 ГГц;

- медичний огляд військовослужбовців-жінок з метою визначення потреби у відпустці за вагітністю;

- медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім військовослужбовців строкової служби), працівників Прикордонних військ України з метою визначення права на першочергове отримання житла.

31. Госпітальна та гарнізонна позаштатні постійно діючі ВЛК ведуть свої книги обліку протоколів засідань ВЛК.

32. У разі стаціонарного лікування у військових лікувально-профілактичних закладах військовослужбовців льотного складу, якщо за станом здоров'я виникає необхідність зміни ступеня придатності до льотної роботи або надання їм відпустки за станом здоров'я та звільнення від службових обов'язків на строк до 15 діб, госпітальні ВЛК приймають рішення про необхідність направлення цих військовослужбовців на позачергове обстеження в лікарську-льотну комісію.

33. Госпітальна (гарнізонна) ВЛК має право:

- приймати постанови відповідно до цього Положення та інших керівних документів стосовно питань військово-лікарської експертизи;

- перевіряти з метою військово-лікарської експертизи організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у військових лікувально-профілактичних закладах і у військових частинах, дислокованих у гарнізоні.

34. Позаштатні тимчасові ВЛК при військових частинах створюються наказом командира частини. До складу позаштатної тимчасової ВЛК входять: голова комісії, два лікарі-члени комісії та секретар. Голова тимчасової позаштатної ВЛК підпорядковуються начальнику ВМС управління, а з питань військово-лікарської експертизи - голові ЦВЛК та ВЛК напрямів Прикордонних військ України.

35. Позаштатні тимчасові ВЛК військових частин організують та проводять медичний огляд:

- військовослужбовців строкової служби, призваних до лав Прикордонних військ України;

- військовослужбовців строкової служби військової частини два рази на рік - перед початком зимового та літнього періодів навчання;

- військовослужбовців - офіцерів, прапорщиків, мічманів щороку в четвертому кварталі;

- військовослужбовців строкової служби з метою визначення придатності до служби в аеромобільних частинах.

36. Військовослужбовці, які визнані позаштатною тимчасово діючою ВЛК непридатними до служби за військовою спеціальністю, для вирішення питання про придатність до військової служби при необхідності направляються до госпіталю з метою їх огляду госпітальною ВЛК.

37. Медичний огляд льотно-підйомного складу Прикордонних військ України проводиться, згідно з додатком 4 до наказу Міністра оборони України від 04.01.94 N 2, позаштатними постійно діючими лікарсько-льотними комісіями військових госпіталів Прикордонних військ України.

Контроль за порядком медичного огляду льотного складу покладається на Центральну лікарсько-льотну комісію Прикордонних військ України.

38. Пілоти, штурмани, інші члени екіпажу та наземні фахівці, які беруть участь у виконанні польотних завдань, щороку підлягають черговому медичному огляду в льотно-лікарських комісіях (ЛЛК).

39. Всі пілоти та штурмани через 3 роки після закінчення ВНЗ і в подальшому в рік виповнення їм 30 років, а парашютисти - 35 років при черговому огляді підлягають стаціонарному обстеженню у відділеннях льотної експертизи. Особи, визнані госпітальною ЛЛК здоровими, або якщо виявлене захворювання не потребує застосування статей Переліку хвороб, які передбачають індивідуальну оцінку ступеня придатності до льотної роботи, в наступні 2 роки оглядаються амбулаторно і повторне стаціонарне обстеження проходять через 2 роки на третій. Пілоти, штурмани та парашютисти, які визнані госпітальною ЛЛК придатними для льотної роботи, парашютних стрибків із застосуванням статей Переліку хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку, а також визнані обмежено придатними до льотної роботи, оглядаються наступного року амбулаторно і повторне стаціонарне обстеження проходять через рік на другий.

40. План та порядок проведення чергового медичного огляду в військових частинах встановлюються наказами відповідних командирів та начальників. Направлення на черговий медичний огляд у госпіталь проводиться командиром військової частини за узгодженням з начальником військово-медичної служби регіонального управління та начальником відділення лікарської експертизи льотного складу військових госпіталів. Відповідальність за своєчасне прибуття льотного складу на медичний огляд несе командир військової частини. При направленні на огляд льотному складу видаються на руки у запечатаному вигляді медична книжка, льотна та медична характеристики.

41. Особи льотного складу, визнані непридатними до льотної роботи, але придатними до військової служби і залишені у військах, беруться на облік і перебувають під наглядом лікаря військової частини. При поліпшенні стану здоров'я ці особи можуть бути направлені командиром частини на медичний огляд з метою поновлення на льотній роботі, але не раніше, як через один рік після винесення постанови про непридатність до льотної роботи.

42. Особи льотного складу, переведені на нельотну роботу не за хворобою, проходять медичний огляд у ВЛК як наземний склад. При переведенні таких осіб знову на льотну роботу вони підлягають огляду в ЛЛК на загальних підставах.

43. Медичний контроль за станом здоров'я льотного складу Прикордонних військ у період між черговим оглядом в ЛЛК повинен проводитись протягом льотної роботи. Контроль за станом здоров'я, фізичним розвитком і психологічною підготовленістю льотного складу до польотів покладається на начальника медичної служби авіаційної частини.

44. Медичний контроль має мету:

- раннє виявлення зміни в стані здоров'я та працездатності льотного складу, встановлення зв'язку цих змін у динаміці й проведення необхідних лікувально-профілактичних заходів;

- виявлення та вивчення факторів, які шкідливо впливають на стан здоров'я та працездатність льотного складу, а також вжиття заходів до їх усунення;

- вивчення індивідуальних психо-фізіологічних особливостей льотного складу;

- вивчення перенесення різних видів польотів з метою надання допомоги командуванню у встановленні індивідуальних норм льотного навантаження і визначення перерв між польотами.

45. Лікар військової частини одержує необхідні дані про стан здоров'я льотного складу в результаті:

- вивчення медичної та службової документації;

- вивчення результатів звернень за медичною допомогою, обстеження в лікувальних закладах і консультації лікарів фахівців військових госпіталів;

- періодичного медичного контролю;

- участі в післяпольотних розборах;

- медичного контролю за фізичною підготовкою;

- проведення спеціальних випробувань і тренувань;

- особистого спілкування з пілотом та його сім'єю.

46. При медичному вивченні льотного складу начальник медичної служби військової частини особливу увагу повинен приділяти особам, допущеним до льотної роботи в порядку індивідуальної оцінки, обмежено придатним, відновленим на льотній роботі, які почали польоти після лікування.

47. Періодичні медичні обстеження льотного складу проводяться начальником ВМС авіаційної частини один раз на 3 місяці за планом, затвердженим командиром частини. Друге обстеження після чергового огляду льотного складу є поглибленим і проводиться начальником ВМС частини з обов'язковою участю: терапевта, невропатолога, стоматолога, в разі необхідності інших лікарів-фахівців. При поглибленому медичному обстеженні проводяться клінічні аналізи крові, сечі, записується електрокардіограма в умовах спокою та після фізичного навантаження.

48. Особи льотного складу, які перенесли гострі захворювання або загострення хронічних захворювань, а також ті, що повернулися з відпустки, підлягають позачерговому медичному обстеженню.

49. Особи льотного складу при наявності в них захворювань, які передбачають індивідуальну оцінку ступеня придатності, проходять щомісячне медичне обстеження у лікаря військової частини. Результати обстежень вносяться в медичну книжку. При занесенні результатів медичного обстеження в медичну книжку лікар військової частини відображає:

- наявність чи відсутність скарг;

- захворювання, перенесені у період між медичними обстеженнями;

- перенесення польотів;

- при наявності патології - короткі об'єктивні дані обстежень;

- при відсутності відхилень у стані здоров'я робиться відмітка "здоровий" і висновок про допуск до польотів.

50. Начальник військово-медичної служби авіаційної частини з питань лікарсько-льотної експертизи керується вказівками голови позаштатної постійно діючої лікарсько-льотної комісії Прикордонних військ України, Положенням (додаток 6 до п. 335, додаток 16 до п. 341), затвердженим наказом Міністра оборони України від 04.01.94 N 2.

Начальник військово-медичної служби авіаційної частини має право допустити до продовження льотної роботи осіб льотного складу, термін дії придатності до льотної роботи яких відповідно до постанови лікарсько-льотної комісії закінчився і які підлягають амбулаторному обстеженню, на строк до двох місяців після поглибленого медичного огляду з дозволу Голови ЦВЛК Прикордонних військ України.

51. Медичний огляд офіцерів, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців жінок, а також військовослужбовців строкової служби проводити згідно з наказом МО України від 4 січня 1994 року N 2.

52. Встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень) у військовослужбовців, колишніх військовослужбовців Прикордонних військ України з проходженням військової служби.

53. Причинний зв'язок захворювань, поранень, травм у колишніх військовослужбовців Прикордонних військ України визначає тільки Центральна військово-лікарська комісія Прикордонних військ України.

54. Постанови ВЛК про причинний зв'язок приймаються згідно з положенням наказу МО України від 4 січня 1994 року N 2, введеним в дію у Прикордонних військах України наказом Голови Державного комітету України - командуючого Прикордонними військами України від 10 липня 1995 року N 271.