Про умови оплати праці працівників державної служби зайнятості

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. N 35 (п. 7) Міністерство праці України

1. Затвердити погоджені з Міністерством фінансів України шкали співвідношень посадових окладів працівників апарату державної служби зайнятості до мінімального розміру заробітної плати згідно з таблицями NN 1-8.

2. Надати право керівникам органів державної служби зайнятості у межах установлених фондів оплати праці та граничної чисельності працюючих:

а) вносити у затверджені структури апарату зміни, викликані необхідністю застосування нових прогресивних організаційних форм праці, затверджувати штати, установлювати керівникам підрозділів, спеціалістом і службовцям посадові оклади відповідно до вказаних шкал співвідношень;

б) установлювати:

заступникам керівників, начальникам відділів фонду зайнятості і бухгалтерського обліку Республіканського центру зайнятості, центру зайнятості Республіки Крим, областях, Київського і Севастопольського міських центрів зайнятості, заступникам керівників структурних підрозділів, не передбачених цією постановою, посадові оклади на 2-7 процентів нижче посадового окладу відповідного керівника;

посадові оклади для окремих спеціалістів, не передбачених цією постановою стосовно до розмірів окладів, визначених на основі шкал співвідношень відповідних категорій працівників;

керівникам підрозділів, спеціалістам і службовцям надбавки:

за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи до 50 відсотків посадового окладу. У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни ці надбавки скасовуються або зменшуються;

за знання та використання в роботі іноземної мови до 0,5 мінімального розміру заробітної плати;

спеціалістам і службовцям (за винятком заступників керівників, керівників підрозділів та їх заступників) доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників цих же категорій персоналу (у разі хвороби, відпустки без збереження заробітної плати, з інших причин) до 50 відсотків посадового окладу за основною роботою, використовуючи для цієї мети до 50 відсотків окладу відсутнього працівника. Доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх жінок, які перебувають у відпустці по вагітності і пологах, а також осіб, які перебувають у частково оплачуваній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років, чи у відпустці без збереження заробітної плати, тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше, ніж до досягнення дитиною шестирічного віку, установлювати у розмірі до 30 відсотків посадового окладу за основною роботою, використовуючи для цієї мети всю економію заробітної плати на посадах, що займають відсутні з цих причин працівники;

в) преміювати працівників апарату відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, в межах фонду преміювання, створеного у розмірі 4-місячного фонду заробітної плати та економії фонду заробітної плати;

г) надавати працівникам матеріальну допомогу, спрямовуючи для цієї мети кошти у розмірі місячного посадового окладу.

Преміювання керівників, їх заступників, керівників фінансових підрозділів та інспекцій по контролю за дотриманням законодавства про зайнятість, надання їм матеріальної допомоги і встановлення надбавок до посадових окладів здійснюється за рішенням вищестоящих органів у межах наявних коштів на оплату праці.

3. З метою залучення до роботи в органи державної служби зайнятості висококваліфікованих спеціалістів виплачувати цим працівникам, які мають учений ступень кандидата або доктора наук з відповідної спеціальності, доплату до посадових окладів у розмірах відповідно 0,5 і 1,0 мінімальної заробітної плати.

При прийнятті на роботу в органи державної служби зайнятості може використовуватись конкурсна система зайняття посад.

4. Посадові оклади працівників державної служби зайнятості, визначені цією постановою, обчислюються із мінімального розміру заробітної плати 2300 крб. на місяць і з 1 січня 1993 р. підвищуються у розмірах згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 1993 р. N 57.

5. Установити, що обласні і міські служби зайнятості відносяться по оплаті праці працівників до тих груп, до яких віднесені області і міста за показниками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 червня 1992 р. N 320 "Про віднесення областей та міст до груп за оплатою праці".

6. Ця постанова вводиться в дію з 1 січня 1993 р.

7. Вважати такою, що втратила чинність, постанову Міністерства праці України від 22 січня 1992 року N 3.

Погоджено:

18.03.93 р.