Про затвердження Методичних рекомендацій щодо провадження у справах про порушення митних правил

З метою однакового застосування норм законодавства та підвищення якості провадження у справах про порушення митних правил

1. Затвердити Методичні рекомендації щодо провадження у справах про порушення митних правил (далі - Методичні рекомендації), що додаються.

2. Начальникам регіональних митниць, митниць довести цей наказ до відома особового складу.

3. Контроль за виконанням наказу покласти на першого заступника Голови Служби Лозка В.Я.

1.1. Методичні рекомендації розроблено відповідно до Конституції України, Митного кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення й інших нормативних актів з метою однакового застосування їх норм керівниками регіональних митниць, митниць, їх заступниками, а також посадовими особами митних органів (далі - посадові особи), уповноваженими складати протоколи про порушення митних правил і здійснювати провадження у справах про порушення митних правил.

1.2. Порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке полягає у вчиненні протиправних, винних (умисних або з необережності) дій чи бездіяльності, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України і за які Митним кодексом України передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені Митним кодексом України, настає в разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

1.3. Протиправність - це юридичний вираз суспільної небезпеки правопорушення. Вона виявляється в тому, що певне суспільно небезпечне діяння визнається порушенням митних правил тільки тоді, коли воно передбачене чинним законодавством.

1.4. Винність характеризує психічне ставлення особи до скоєної дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу й необережності.

Порушення митних правил визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки й бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Порушення митних правил визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була й могла їх передбачити.

1.5. Адміністративна відповідальність за порушення митних правил установлюється Митним кодексом України.

1.6. Суб'єктами відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент учинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а також посадові особи підприємств.

Під громадянами слід розуміти фізичних осіб: громадян України, іноземців, осіб без громадянства.

Під посадовими особами підприємств слід розуміти керівників та інших працівників цих підприємств (як резидентів, так і нерезидентів), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов'язків відповідають за виконання вимог, установлених Митним кодексом України, законами й іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України з питань митної справи, укладеними в установленому законом порядку.

Іноземці й особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають притягненню до відповідальності за порушення митних правил на тих же підставах, що й громадяни України.

Питання про відповідальність за порушення митних правил, учинені на території України іноземцями, які згідно із чинними законами й міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, вирішуються дипломатичним шляхом.

Імунітет від адміністративної юрисдикції України не звільняє осіб, які ним користуються, від обов'язку дотримуватись установленого законами України порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

У разі виявлення в порядку, установленому Митним кодексом України, фактів переміщення через митний кордон України особами, які користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, товарів з порушеннями митного законодавства, такі товари, якщо вони є предметами цих правопорушень, не підлягають пропуску через митний кордон України й передаються для зберігання митному органу до вирішення питання про відповідальність зазначених осіб дипломатичним шляхом.

1.7. Не є порушенням митних правил дія, яка хоч і визначається Митним кодексом України як така, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто з метою усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за існуючих обставин не могла бути усунута іншими засобами та якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

1.8. Не притягується до адміністративної відповідальності особа, яка під час учинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.

1.9. Учинення правопорушень, передбачених статтями 331, 332, 348-350 Митного кодексу України, унаслідок аварії або дії непереборної сили, що підтверджується відповідними документами, не тягне за собою відповідальності, передбаченої Митним кодексом України.

Під аварією, у цьому випадку, слід розуміти пошкодження, вихід з ладу й руйнування, що сталися з техногенних (конструктивних, виробничих, технологічних, експлуатаційних) або природних причин.

Під дією непереборної сили слід розуміти:

- стихійне лихо (пожежу, повінь, інше стихійне лихо чи сезонне природне явище, зокрема таке як замерзання моря, проток, портів тощо, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів);

- військові дії чи надзвичайний стан у регіоні;

- зафіксований у встановленому законом порядку факт учинення злочинних дій третіми особами;

- інші обставини чи події.

Документи, що підтверджують факт аварії або дії непереборної сили, можуть видаватися місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, органами Міністерства внутрішніх справ України, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, які здійснюють діяльність щодо усунення наслідків аварій, тощо.

Посадова особа, яка виявила порушення митних правил, що могло статися внаслідок аварії або дії непереборної сили, керуючись законом, оцінює докази події, що стала причиною порушення митних правил, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

У разі підтвердження вчинення правопорушень, передбачених статтями 331, 332, 348-350 Митного кодексу України, унаслідок аварії або дії непереборної сили, справа про порушення митних правил не порушується, а порушена - підлягає закриттю.

1.10. У разі малозначності вчиненого порушення митних правил посадова особа, уповноважена розглядати справу, на підставі Кодексу України про адміністративні правопорушення може звільнити порушника від адміністративної відповідальності й обмежитись усним зауваженням, закривши справу.

Питання щодо визначення порушення митних правил малозначним вирішується вповноваженим органом (посадовою особою) у кожному конкретному випадку, ураховуючи те, що малозначним правопорушенням є дія або бездіяльність, яка не містить великої суспільної небезпеки, не завдає або не може завдати будь-якої значної шкоди державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління.

2.1. За порушення митних правил можуть бути накладені такі адміністративні стягнення:

- попередження;

- штраф;

- конфіскація безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортних засобів, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

2.2. Попередження як стягнення за порушення митних правил є офіційним попередженням правопорушника стосовно недопустимості таких діянь у майбутньому. Рішення про попередження приймається керівником митного органу або його заступником у формі постанови про накладення адміністративного стягнення відповідно до статті 391 Митного кодексу України. Постанова оголошується правопорушникові.

Застосування попередження як до громадян, так і до посадових осіб підприємств передбачено статтями 330, 335, 344 Митного кодексу України.

2.3. Штраф є грошовим стягненням, що накладається на осіб за порушення митних правил у випадках і межах, установлених Митним кодексом України.Митним кодексом України встановлено порядок нарахування штрафів у розмірі, кратному неоподатковуваному мінімуму доходів громадян.

Розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян визначається законами України.

2.4. Адміністративні стягнення у вигляді попередження, штрафу можуть бути накладені не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці з дня його виявлення.

Триваючими слід визнавати такі порушення митних правил, що характеризуються безперервністю їх учинення протягом певного часу. Такі порушення митних правил тривають доти, доки їх не буде виявлено митним органом.

Триваючими правопорушеннями залежно від обставин учинення можуть визнаватись порушення митних правил, передбачені, зокрема, статтями 336, 337, 346, 349, 353, 354 й 355 Митного кодексу України.

У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але за наявності в діях правопорушника ознак порушення митних правил, стягнення у вигляді попередження, штрафу може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття.

Перебіг строку накладення адміністративного стягнення починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано початок строку. При цьому, строк накладення адміністративного стягнення завершується о 24 годині його останньої доби. Якщо останній день такого строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений таким у місці вчинення відповідної дії згідно із законом, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

2.5. Конфіскація як стягнення за порушення митних правил полягає в примусовому вилученні безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування від митного контролю безпосередніх предметів порушення митних правил, транспортних засобів, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України, і безоплатній передачі їх у власність держави.

Конфіскація вказаних предметів, товарів і транспортних засобів застосовується незалежно від того, чи є вони власністю особи, яка вчинила правопорушення.

Конфіскація може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі й порядку, що визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Застосування конфіскації передбачено статтями 336, 339-341, 345, 348-353 Митного кодексу України.

Безпосередні предмети порушення митних правил, товари зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування від митного контролю безпосередніх предметів порушення митних правил, транспортні засоби, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України, підлягають конфіскації незалежно від часу вчинення або виявлення порушення митних правил.

У разі, коли неможливо конфіскувати ці предмети, з осіб, які вчинили порушення митних правил, стягується їх вартість у порядку, установленому законодавством України.

2.6. Адміністративне стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі й у порядку, установлених Митним кодексом України.

Адміністративне стягнення за порушення митних правил накладається в межах, установлених Митним кодексом України.

Коли накладається стягнення, ураховуються характер учиненого порушення, особа порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність.

Обставинами, що пом'якшують відповідальність за порушення митних правил, визнаються:

- щире розкаяння винного;

- відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;

- учинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або за збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;

- учинення правопорушення неповнолітнім;

- учинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року;

- тощо.

Обставинами, що обтяжують відповідальність за порушення митних правил, визнаються:

- продовження протиправної поведінки незважаючи на вимогу припинити її з боку вповноважених на те осіб;

- повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; учинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин;

- утягнення неповнолітнього в здійснення правопорушення;

- учинення правопорушення групою осіб;

- учинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин;

- учинення правопорушення в стані сп'яніння. (Посадова особа, що накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати цю обставину такою, що обтяжує відповідальність за порушення митних правил.)

На відміну від обставин, що пом'якшують відповідальність за порушення митних правил, перелік обставин, що обтяжують відповідальність за порушення митних правил, є вичерпним. Тому орган (посадова особа), що розглядає справу про порушення митних правил, не вправі визнавати як такі, що обтяжують відповідальність, не зазначені вище обставини.

2.7. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за порушення митних правил, передбачені Митним кодексом України, мають зворотну силу, тобто поширюються й на правопорушення, учинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за такі правопорушення, зворотної сили не мають.

2.8. У разі вчинення одною особою двох або більше порушень митних правил, адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Якщо особа вчинила кілька порушень митних правил, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, установленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Розгляд справ не вважається одночасним, якщо він відбувається хоча б і в один день, однак обставини порушень митних правил, у зв'язку з якими порушено справи, не пов'язані між собою, матеріали справ досліджуються окремо й у різний час.

2.9. Додержання вимог законодавства в разі застосування стягнень за порушення митних правил забезпечується шляхом здійснення систематичного контролю з боку митних органів вищого рівня та їх посадових осіб, права оскарження й інших установлених законодавством України заходів.

3.1. Проведення митним органом перевірки обставин, що можуть бути приводом і підставою для порушення справи про порушення митних правил, порушення такої справи, проведення в ній процесуальних дій, її розгляд і прийняття в ній відповідного рішення складають митне розслідування.

3.2. Приводами й підставами для порушення справи про порушення митних правил можуть бути:

- безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу порушення митних правил;

- повідомлення про вчинення порушення митних правил, одержані від інших органів (у тому числі митних) України;

- повідомлення про вчинення порушення митних правил, одержані від митних і правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.

Повідомлення про вчинення порушення митних правил, одержані від будь-яких органів (у тому числі митних) України й іноземних держав, а також від міжнародних організацій, повинні бути викладені в письмовій формі, підписані особами, які мають право діяти від їх імені.

Відповідно до вимог Митного кодексу України не можуть бути підставою для порушення справи про порушення митних правил повідомлення й заяви громадян. Такі повідомлення й заяви повинні бути перевірені, і якщо факти, викладені в них, підтвердяться, то підставою для заведення справи про порушення митних правил буде безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу порушення митних правил.

Не може бути підставою для порушення справи про порушення митних правил анонімне письмове повідомлення й повідомлення, зроблене за телефоном. Такі повідомлення можуть бути перевірені, і якщо факти, викладені в них, підтвердяться, то підставою для заведення справи про порушення митних правил буде безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу порушення митних правил.

3.3. Під час перевірок можуть прийматись пояснення від громадян і посадових осіб підприємств, а також у порядку, передбаченому статтею 61 Митного кодексу України, проводитись огляд територій і приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі й інших місць, де перебувають або можуть перебувати товари й транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено законом на митні органи.

3.4. У випадках виявлення під час перевірок або проваджень у справах про порушення митних правил інших адміністративних правопорушень, не передбачених Митним кодексом України, матеріали, що свідчать про їх учинення, передаються в державні органи, до компетенції яких належить їх розгляд.

У разі виявлення під час перевірки або провадження у справі про порушення митних правил ознак злочину, у справах про який митні органи не є органами дізнання, потрібні матеріали у строк не більше трьох діб з дня його виявлення потрібно надіслати прокуророві, органу попереднього слідства чи дізнання. Одночасно митним органом у межах своєї компетенції вживаються заходи до запобігання чи припинення злочину, а також до фіксування й збереження слідів злочину, забезпечення цілості матеріальних цінностей, документів, виявлення очевидців злочину.

3.5. Справа про порушення митних правил може бути заведена тільки в тому випадку, коли є достатні дані, які свідчать про наявність ознак правопорушення.

Недопустимим є заведення справи про порушення митних правил на підставі припущень або відомостей про правопорушення, достовірність яких викликає сумніви.

Коли порушується справа про порушення митних правил потрібно також переконатися у відсутності обставин, які виключають провадження у справі.

До таких обставин належать:

- відсутність події й складу порушення митних правил;

- недосягнення особою на момент учинення порушення митних правил шістнадцятирічного віку;

- неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;

- учинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;

- скасування акта, який установлює відповідальність за порушення митних правил;

- закінчення на момент розгляду справи про порушення митних правил строків накладення стягнень, передбачених статтею 328 Митного кодексу України;

- наявність за тим же самим фактом щодо особи, питання про можливе притягнення якої до відповідальності за порушення митних правил розглядається, порушеної адміністративної або кримінальної справи або не скасованої постанови про закриття справи про порушення митних правил;

- смерть особи, що вчинила порушення митних правил.

За наявності зазначених обставин протокол про порушення митних правил не складається. У випадках, коли провадження у справі все ж було розпочате, названі обставини є підставою для припинення провадження у справі.

3.6. Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, передбачених Митним кодексом України, розгляд справи й винесення відповідної постанови.

Провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до Митного кодексу України, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Провадження у справі про порушення митних правил здійснюється українською мовою або мовою більшості населення відповідної місцевості.

Особи, які беруть участь у провадженні у справі про порушення митних правил і не володіють мовою, якою здійснюється це провадження, мають право робити заяви, давати пояснення, подавати клопотання рідною мовою, а також користуватися послугами перекладача.

3.7. Провадження у справі про порушення митних правил здійснюють уповноважені посадові особи підрозділів боротьби з митними правопорушеннями митного органу, у зоні діяльності якого було вчинене або виявлене таке порушення.

Під підрозділами боротьби з митними правопорушеннями в Методичних рекомендаціях слід розуміти підрозділи митного органу, основним завданням яких є виявлення, припинення й розслідування митних правопорушень.

Уповноваженими здійснювати провадження у справі про порушення митних правил уважаються посадові особи цих підрозділів, у посадові інструкції яких уключено відповідні права й обов'язки.

3.8. Посадові особи підрозділу боротьби з митними правопорушеннями регіональної митниці можуть здійснювати провадження в будь-якій справі про порушення митних правил, порушеній підпорядкованими регіональній митниці митницями.

У цьому випадку справа про порушення митних правил приймається до провадження вповноваженою посадовою особою регіональної митниці за письмовим дорученням керівника підрозділу боротьби з митними правопорушеннями регіональної митниці.

Посадові особи підрозділу боротьби з митними правопорушеннями регіональної митниці можуть здійснювати провадження в будь-якій справі про порушення митних правил, порушеній посадовими особами регіональної митниці, уповноваженими складати протоколи про порушення митних правил, коли ці порушення виявлено в зонах діяльності підпорядкованих регіональній митниці митниць.

Посадові особи підрозділу боротьби з митними правопорушеннями спеціально вповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи (далі - Держмитслужба) можуть здійснювати провадження в будь-якій справі про порушення митних правил, порушеній будь-яким митним органом України.

У цьому випадку справи про порушення митних правил приймаються до провадження вповноваженими посадовими особами Держмитслужби за письмовим дорученням керівника підрозділу боротьби з митними правопорушеннями Держмитслужби.

Посадові особи підрозділу боротьби з митними правопорушеннями Держмитслужби можуть здійснювати провадження в будь-якій справі про порушення митних правил, порушеній посадовими особами Держмитслужби, коли ці порушення виявлено в зоні діяльності будь-якого митного органу України.

3.9. Посадова особа митного органу не може здійснювати провадження у справі, якщо вона є родичем особи, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, її представника, інших осіб, які беруть участь у провадженні в справі, а також коли існують інші обставини, які дають підстави вважати, що ця посадова особа може бути особисто зацікавлена у відповідному рішенні у справі. Питання про передачу такої справи іншій посадовій особі митного органу вирішується керівником підрозділу боротьби з митними правопорушеннями цього органу або його заступником.

Якщо керівник підрозділу боротьби з митними правопорушеннями митного органу, у якому здійснюється провадження у справі про порушення митних правил, є родичем особи, яка притягується до відповідальності, її представника, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі, а також коли існують інші обставини, які дають підстави вважати недоцільним здійснення провадження у справі митним органом, посадовими особами якого порушено справу, вона може бути передана до іншого митного органу. У цьому випадку питання про передачу справи до іншої митниці вирішується відповідною регіональною митницею; питання про передачу справи однією регіональною митницею до іншої вирішується Держмитслужбою.

3.10. Відповідно до Митного кодексу України участь у провадженні у справах про порушення митних правил беруть:

- особи, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил;

- представники осіб, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил (законні представники, інші особи, що діють на підставі довіреності);

- захисники;

- експерти;

- свідки;

- перекладачі;

- поняті.

3.11. Особи, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил, мають право:

- знайомитися під час розгляду справи про порушення митних правил у митному органі або суді з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі;

- бути присутніми під час розгляду справи в митному органі й брати участь у судових засіданнях;

- користуватись послугами захисника;

- подавати докази, брати участь у їх дослідженні;

- заявляти клопотання й відводи;

- давати усні й письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування й заперечення;

- виступати рідною мовою й користуватись послугами перекладача;

- оскаржувати постанови митного органу, суду (судді);

- а також користуватись іншими правами, наданими їм законом.

3.12. Представниками осіб, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил, можуть бути:

1) законні представники: батьки, усиновителі, опікуни або піклувальники на підставі документів, що посвідчують їх повноваження (статус батьків, усиновителів, опікунів або піклувальників), - у справах щодо осіб, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про порушення митних правил. Законні представники можуть доручити участь у справі іншій особі, обраній ними як представник;

2) інші особи - на підставі нотаріально посвідченої довіреності. Громадяни можуть також посвідчити довіреність на участь у справі на підприємстві, де вони працюють, або в управлінні будинками, де вони проживають; військовослужбовці - у відповідній військовій частині; особи, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріальних контор, - у виконавчому комітеті сільської, селищної, міської ради; особи, які перебувають на лікуванні, - у відповідному лікувальному закладі.

Особиста участь у провадженні у справі не позбавляє особу, яка притягується до відповідальності, права мати в цій справі представника.

Законні представники користуються під час участі в провадженні у справі всіма правами, визначеними в статті 366 Митного кодексу України. Повноваження інших осіб, які є представниками, на участь у справі дають їм право на вчинення від імені осіб, яких вони представляють, усіх дій, зазначених у статті 366 Митного кодексу України, крім передачі повноважень третій особі (передоручення), оскарження постанови митного органу або суду (судді), одержання товарів або грошових сум у разі їх повернення. Повноваження такого представника на вчинення кожної із зазначених дій повинні бути спеціально обумовлені у виданій йому довіреності.

Не можуть бути представниками осіб, які притягуються до відповідальності:

- особи, які не досягли повноліття;

- особи, над якими встановлено опіку, піклування;

- адвокати, які прийняли доручення про надання юридичної допомоги з порушенням правил, установлених законодавством України про адвокатуру, а також особи, виключені з колегії адвокатів.

Посадові особи митної служби України, а також судді, слідчі й прокурори не можуть бути представниками осіб, які притягуються до відповідальності, крім випадків, коли вони діють як батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники цих осіб.

3.13. Захисник може брати участь у розгляді справи про порушення митних правил.

Захисниками у розгляді справи про порушення митних правил можуть бути особи, які мають свідоцтво про право займатися адвокатською діяльністю в Україні, та інші фахівці в галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Повноваження захисника на участь у справі підтверджується:

- адвоката - ордером відповідного адвокатського об'єднання;

- адвоката, який не є членом адвокатського об'єднання, - відповідною угодою;

- іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, - відповідною угодою або дорученням юридичної особи.

Захисник має право:

- під час розгляду справи знайомитися з матеріалами справи;

- заявляти клопотання;

- подавати скарги;

- здійснювати інші права, передбачені законом.

3.14. У разі потреби в спеціальних знаннях посадовою особою, у провадженні якої перебуває справа про порушення митних правил, призначається експерт.

Експертом може бути як працівник експертної установи, так і будь-яка інша особа (спеціаліст), яка залучається до виконання функцій експерта в конкретній справі й має потрібні знання для подання відповідного висновку.

Експерт зобов'язаний подати об'єктивні висновки з поставлених перед ним питань.

Експерт має право:

- знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета експертизи;

- заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів, потрібних для подання висновків;

- з дозволу посадової особи, у провадженні якої перебуває справа, ставити запитання особі, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил;

- бути присутнім при розгляді справи.

3.15. Перекладачем може бути особа, що володіє мовою, знання якої потрібне для здійснення перекладу під час провадження у справі про порушення митних правил.

Згідно з Митним кодексом України обмежень щодо особи перекладача не встановлено, за винятком вимоги щодо володіння нею мовою, знання якої потрібне під час провадження у справі.

Перекладач призначається посадовою особою, у провадженні якої перебуває справа про порушення митних правил.

Перекладач зобов'язаний точно й у повному обсязі здійснювати доручений йому переклад, у необхідних випадках брати участь у проведенні процесуальних дій у справі про порушення митних правил.

Послугами перекладача мають право користуватись особи, які беруть участь у провадженні у справах про порушення митних правил і не володіють мовою, на якій ведеться провадження.

3.16. Свідком може бути будь-яка особа, якщо є підстави вважати, що їй відомі обставини, що підлягають установленню у справі про порушення митних правил.

За викликом посадової особи, у провадженні якої перебуває справа про порушення митних правил, свідок зобов'язаний з'явитися до цього органу в призначений час у визначене місце, дати детальні, правдиві пояснення й повідомити все відоме йому у справі, відповісти на поставлені запитання.

Якщо повідомлені свідком відомості базуються на повідомленнях інших осіб або їх джерело невідоме, то вони підлягають перевірці.

Свідка викликають запрошенням, у якому зазначається, куди й до кого він повинен з'явитися, а також день і час. Запрошення вручається свідку під підпис, а в разі його тимчасової відсутності - дорослим членам сім'ї, адміністрації за місцем роботи, житловим органам за місцем проживання або надсилається йому рекомендованим листом з повідомленням. Свідок може бути викликаний також телефонограмою, телеграмою або за допомогою інших засобів зв'язку.

3.17. Поняті - особи, які залучаються до участі в проведенні процесуальних дій у справі про порушення митних правил.

У присутності понятих проводяться такі процесуальні дії, як вилучення товарів, транспортних засобів, документів, митне обстеження, пред'явлення товарів, транспортних засобів, документів для впізнання, взяття проб і зразків для проведення експертизи.

Понятих повинно бути не менше двох.

Як поняті запрошуються особи, не зацікавлені у справі. Понятим не може бути родич особи, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, її представника, працівник митних органів.

Поняті зобов'язані засвідчити факт, зміст і результат дій, що були проведені в їх присутності. Вони мають право з приводу проведених дій робити зауваження, які підлягають занесенню до протоколу.

4.1. Під час провадження у справі про порушення митних правил доказуванню підлягають:

- подія порушення митних правил (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення правопорушення);

- наявність у діях правопорушника вини у формі умислу або необережності, мотив учинення порушення митних правил;

- обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність;

- наслідки правопорушення, характер і розмір заподіяної шкоди;

- інші обставини, що мають значення для прийняття правильного рішення у справі .

Для встановлення перерахованих обставин, з'ясування об'єктивної істини у справі потрібно зібрати, дослідити, оцінити й використати всі докази.

4.2. Доказами у справі про порушення митних правил є будьякі фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність правопорушення, винність особи, яка скоїла це діяння, та інші обставини, що мають значення для прийняття правильного рішення у справі .

Доказове значення мають:

- протокол про порушення митних правил, зафіксовані в установленому порядку результати процесуальних дій, оскільки ними підтверджуються обставини й факти, що мають значення для вирішення справи;

- пояснення свідків, особи, яка притягується до відповідальності;

- висновки експертів та інші документи, отримані в передбаченому законом порядку, якщо в них викладено або засвідчено обставини, які мають значення для справи;

- предмети, які були знаряддям учинення правопорушення, зберегли на собі сліди правопорушення; предмети порушення митних правил або предмети, що були об'єктом незаконних дій правопорушника; усі інші предмети, які можуть бути засобами для встановлення фактичних обставин справи, виявлення винних або для спростування обвинувачення, пом'якшення вини.

4.3. Посадова особа, яка здійснює провадження або розглядає справу про порушення митних правил, керуючись законом, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності.

5.1. Посадова особа має право здійснити адміністративне затримання громадянина, який учинив порушення митних правил.

Адміністративне затримання - короткочасний примусовий захід, який застосовується з метою припинення порушення митних правил, установлення особи, яка вчинила порушення митних правил, складення протоколу про порушення митних правил, якщо його неможливо скласти на місці вчинення правопорушення.

Адміністративне затримання може бути проведене тільки за наявності факту порушення митних правил.

5.2. Адміністративне затримання громадянина, який учинив порушення митних правил, здійснюється посадовою особою за письмовим рішенням керівника цього органу або його заступника, керівника підрозділу боротьби з митними правопорушеннями, керівника митного поста або його заступника, а в разі їх відсутності (у нічний час, у вихідні й святкові дні тощо) - начальника чергового відділу або старшого чергової зміни. Форма письмового рішення про адміністративне затримання затверджується Держмитслужбою.

У разі вчинення опору або спроби втечі з місця події особи, до якої застосовується адміністративне затримання, доцільно проводити затримання за допомогою працівників органів внутрішніх справ і/або військовослужбовців.

5.3. Адміністративне затримання громадянина, який учинив порушення митних правил, допускається на строк до трьох годин.

Строк адміністративного затримання обчислюється з моменту доставлення громадянина до службового приміщення митного органу або до іншого приміщення для складення протоколу.

У випадку якщо громадянин перебуває в стані сп'яніння, строк адміністративного затримання обчислюється з часу його витвереження.

Якщо громадянин перебуває в службовому приміщенні митного органу або в іншому приміщенні у зв'язку з проведенням митного контролю або митного оформлення, строк адміністративного затримання обчислюється з моменту закінчення митного контролю або митного оформлення.

5.4. Про кожний випадок затримання особи складається протокол, форма якого затверджується Держмитслужбою.

У протоколі зазначається дата й місце складення, посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала протокол, ким прийняте рішення про адміністративне затримання, дані про особу затриманого, з якою метою застосовано адміністративне затримання, куди доставлено затриманого громадянина, які дії виконувалися під час адміністративного затримання й строк адміністративного затримання.

У разі присутності свідків під час адміністративного затримання в протокол заносяться їх прізвища, імена, по батькові, адреси й роз'яснюються їх права та обов'язки.

У протоколі зазначається про застосування фізичної сили або спеціальних засобів, якщо вони мали місце. Протокол підписується особою, адміністративне затримання якої здійснено, свідками й посадовою особою митного органу, яка склала протокол. Копія протоколу вручається громадянинові, якого було затримано.

Про затримання неповнолітнього обов'язково повідомляються його батьки або особи, які їх замінюють.

5.5. Не підлягають адміністративному затриманню іноземці, які згідно із чинними законами й міжнародними договорами України користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, якщо вони пред'явили дипломатичний паспорт, дипломатичну або консульську картку, дипломатичні й консульські кур'єри, якщо вони пред'явили кур'єрський лист, а також народні депутати України та судді України, якщо вони пред'явили відповідні посвідчення.

6.1. До процесуальних дій належать:

- складання протоколу про порушення митних правил;

- витребування документів, потрібних для провадження у справі про порушення митних правил;

- вилучення товарів, транспортних засобів і документів;

- митне обстеження;

- пред'явлення товарів, транспортних засобів і документів для впізнання;

- призначення експертизи;

- взяття проб і зразків для проведення дослідження (аналізу, експертизи).

У справі про порушення митних правил процесуальні дії проводяться з метою отримання доказів, потрібних для правильного вирішення цієї справи.

Рішення про проведення певної процесуальної дії приймається посадовою особою митного органу, у провадженні якої перебуває справа про порушення митних правил.

У разі перешкоджання посадовій особі в проведенні окремих процесуальних дій (витребуванні документів, потрібних для провадження у справі про порушення митних правил, вилученні товарів, транспортних засобів і документів, митному обстеженні, взятті проб і зразків), це перешкоджання може бути кваліфіковане як порушення митних правил, передбачене статтею 342 Митного кодексу України.

Посадова особа, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, може викликати й опитати будь-яку особу, якій можуть бути відомі обставини, що підлягають установленню.

У справах про порушення митних правил рекомендовано складати плани здійснення провадження, у яких зазначати обставини, які підлягають установленню, перевірці, доказуванню, відповідні процесуальні дії й строки їх виконання.

6.2. Складання протоколу про порушення митних правил.

6.2.1. За кожним випадком виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою Держмитслужбою.

6.2.2. Складати протоколи про порушення митних правил мають право:

- посадові особи, які згідно із штатним розписом митного органу вповноважені здійснювати митний контроль, митне оформлення й пропуск через митний кордон України товарів і транспортних засобів і які безпосередньо виявили порушення митних правил;

- посадові особи підрозділу боротьби з митними правопорушеннями Держмитслужби, регіональних митниць і митниць, які мають таке право згідно з посадовими обов'язками;

- інші посадові особи, уповноважені на це керівником Держмитслужби або керівником регіональної митниці.

6.2.3. У протоколі про порушення митних правил зазначається:

- дата й місце його складення;

- посада, прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, яка склала протокол;

- потрібні для розгляду справи відомості про особу, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, якщо її встановлено (громадянство, прізвище, ім'я, по батькові, день, місяць, рік народження, місце народження, місце проживання, дані про документ, який засвідчує особу, місце роботи, посада або рід занять). При цьому слід ураховувати, що наявність повних і точних відомостей потрібна для визначення статусу особи (громадянин, посадова особа підприємства) з метою накладення адміністративного стягнення в розмірі, передбаченому Митним кодексом України;

- відомості про свідків, перекладача, якщо вони є;

- місце, час вчинення й суть порушення митних правил (із зазначенням назви та реквізитів документів (уключаючи ВМД), поданих як підстава для переміщення через митний кордон України безпосередніх предметів правопорушення, валовий номер міжнародного поштового відправлення, відомості про відправника й одержувача такого відправлення (на українській та іноземній мовах) тощо);

- посилання на статтю (статті) Митного кодексу України, що передбачає (передбачають) відповідальність за вчинене порушення;

- відомості щодо безпосередніх предметів правопорушення, інших товарів, транспортних засобів, документів, вилучених згідно із статтею 377 Митного кодексу України (найменування, індивідуальні ознаки, кількість або вага й, за наявності можливості, вартість);

- країна відправлення або призначення безпосередніх предметів правопорушення, назви й юридичні адреси підприємств, які відправляли або отримували їх;

- інші потрібні для вирішення справи відомості.

Перелічені відомості можуть бути не зазначені в протоколі про порушення митних правил виключно у випадках, коли вони відсутні і не можуть бути встановлені на момент складення протоколу.

При викладенні суті порушення митних правил у протоколі зазначаються обставини його виявлення, спосіб учинення, кваліфікаційні ознаки. Якщо вчинені протиправні дії кваліфікуються за кількома статтями Митного кодексу України, у протоколі послідовно описуються ознаки цих порушень митних правил.

У випадках, коли при складенні протоколу неможливо встановити фактичну вартість затриманого предмета, напроти зазначення його найменування в графі "вартість" у протоколі слід учинити запис: "оцінка буде проведена додатково".

При потребі оформлюється додаток до протоколу за встановленою формою, який є невід'ємною частиною протоколу. Про заповнення додатка у відповідній графі протоколу вчиняється запис.

6.2.4. Ураховуючи вимоги Митного кодексу України під час складення протоколу про порушення митних правил особа, що притягується до відповідальності, може бути відсутня.

Складення протоколу про порушення митних правил за відсутності особи, яка притягується до відповідальності, можливо, коли встановлено факт її відсутності на території України, а також у випадках, коли цю особу викликано до митного органу запрошенням, однак вона не з'явилась, не повідомивши про причини.

У запрошенні зазначається куди й до кого особа повинна з'явитися, а також день і час. Запрошення вручається особі під підпис, а в разі її тимчасової відсутності - дорослим членам сім'ї, адміністрації за місцем роботи, житловим органам за місцем проживання або надсилається їй рекомендованим листом з повідомленням.

6.2.5. У разі складення протоколу особі, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, роз'яснюються її права, передбачені статтею 366 Митного кодексу України, свідку - передбачені статтею 371 Митного кодексу України, перекладачу - передбачені статтею 370 Митного кодексу України, про що в протоколі вчиняється відповідний запис, який підписується цією особою.

У разі потреби в протоколі зазначаються також місце й час розгляду справи про порушення митних правил.

6.2.6. Протокол складається у двох примірниках, кожний з яких підписується посадовою особою, яка його склала. Якщо під час складення протоколу була присутня особа, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, протокол підписується й цією особою, а за наявності свідків - і свідками, а в разі потреби - перекладачем.

Якщо особа, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, відмовляється підписати протокол, до протоколу вноситься відповідний запис. Особа, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, має право дати пояснення й висловити зауваження щодо змісту протоколу, а також письмово викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу. Власноручно викладені цією особою пояснення додаються до протоколу, про що до протоколу вноситься відповідний запис із зазначенням кількості аркушів, на яких подано такі пояснення.