Для використання та дотримання в роботі

2.2. Посуд та пристрої для взяття проб повинні бути чистими і сухими.

2.3. Переносні пробовідбірники із заданого рівня повинні бути виготовлені із хімічно інертного матеріалу, герметичними і непрозорими.

1.1. Дані методичні рекомендації призначені для взяття проб та зразків безалкогольних напоїв із пляшок, бочок, автоцистерн, ізотермічних резервуарів; продуктів переробки плодів та овочів із туб, скляних і залізних банок, ящиків, контейнерів та іншої транспортної тари.

1.2. Партією консервованих харчових продуктів є будь-яка кількість однорідних консервованих харчових продуктів одного виду, найменування, сорту, в однаковій тарі і одного розміру, однієї дати і зміни виготовлення, одного підприємства-виробника.

2.1. Для взяття проб безалкогольних напоїв та продуктів переробки плодів і овочів застосовують пристрої, що зазначені в таблиці 9.

2.2. Посуд та пристрої для взяття проб повинні бути чистими і сухими.

2.3. Переносні пробовідбірники із заданого рівня повинні бути закритими кришками або пробками, які легко відкриваються на заданому рівні. Для взяття проб безалкогольних напоїв, сиропів, продуктів переробки плодів та овочів пробовідбірники, сифони, черпалки та посуд повинні бути виготовлені із латуні, нержавіючої сталі та інших, стійких до дій вищезазначених продуктів, матеріалів.

1.1. Дані методичні рекомендації призначені для взяття проб та зразків тканин і штучних текстильних, текстильно-галантерейних виробів та трикотажних полотен із контейнерів, ящиків, кип, кусків, рулонів, бобин, мотків та іншої транспортної тари. Вона розповсюджується на всі види готових і сурових текстильних тканин і штучних виробів із волокон і ниток усіх видів; на всі види тканих, плетених, витих і в'язаних текстильно-галантерейних метражних та штучних виробів.

1.2. Партією тканин і штучних текстильних та текстильно-галантерейних виробів є кількість кусків, рулонів тканини чи штучних виробів одного найменування, артикулу, ґатунку, виду обробки та способу виготовлення, оформлене одним документом, що засвідчує якість.

1.3. Партією трикотажного полотна є кількість полотна одного найменування, способу виготовлення, виду сировини, переплетіння, одної щільності нитки чи пряжі, оформлене одним документом про якість.

2.1. Для взяття проб текстильних тканин, текстильно-галантерейних метражних виробів і трикотажних полотен використовують гостро наточені ножиці, щоб на пробі не було надривів, розривів і роздирів, а також нескладну вимірювальну лінійку ціною ділення 1 мм і мірильний горизонтальний стіл з гладкою поверхнею. Розміри стола і довжина лінійки повинні перевищувати розміри точкової проби.

1. Із кожного куска вибірки тканини вирізають (з будь-якої ділянки, але не менш 3 м від краю куска) точкову пробу довжиною не менше 1 м по всій ширині. У точкової пробі не повинно бути зім'ятих ділянок та інших видимих дефектів. Кожну точкову пробу для транспортування згортають у трубку і прикріпляють ярлик з зазначенням найменування продукції, номера партії.

2. Із кожної вибіркової одиниці відбирають точкові проби у вигляді відрізків на всю ширину метражного текстильно-галантерейного виробу чи у вигляді цільного штучного виробу. Точкову пробу довжиною не менше 1 погонного метра відбирають з будь-якого місця одиниці продукції (мотка, рулону, бобини) на відстані не менш 0,5 м від початку чи кінця одиниці продукції.

Якщо одиниця продукції складається з декількох відрізків, точкову пробу відбирають коло місця розрізу.

Точкові проби не повинні мати зовнішніх пороків, а також складок, згинів, заломів тощо.

3. Із кожної вибіркової одиниці трикотажного полотна відбирають точкову пробу на відстані не менш 1 м від кінців одиниці продукції. Довжина точкової проби залежить від ширини полотна. Так, довжина точкової проби повинна бути не менше 65-70 см для полотен шириною 120-150 см для круглов'язальних і основов'язальных машин, не менше 120-130 см для полотен шириною 60 см з круглов'язальних машин.

4. Із кожної вибіркової одиниці штучного виробу для точкової проби відбирають окремий екземпляр чи його частину.

5. Усі точкові проби складають разом і одержують об'єднану пробу.

1. Для проведення почеркознавчих досліджень ініціатор перевірки повинен надати експертові вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка ідентифікується(1)

(1) Вільними зразками є рукописи і підписи особи, яка ідентифікується, виконані до порушення кримінальної (заведення цивільної чи арбітражної) справи і не пов'язані з нею; умовно-вільними - зразки, які виконані у зв'язку з цією справою, але не для експертизи; експериментальними - виконані за завданням слідчого (судді), дізнавача спеціально для даної експертизи..

2. Перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до матеріалів справи слідчий (дізнавач, інспектор) повинен пред'явити їх особі, яка ідентифікується, а потім позначити кожний зразок, тобто вказати, що це вільний (умовно-вільний) зразок почерку (підпису) певної особи (вказати її прізвище, ім'я, по батькові) та посвідчити це своїм підписом.

У разі неможливості пред'явити зазначені зразки (смерть виконавця, від'їзд тощо), як зразки слід надавати документи або інші папери, на яких рукописні тексти (підписи) достовірно виконані особою, відносно якої ставиться питання ідентифікації її як виконавця досліджуваного рукопису (наприклад, заяву на отримання паспорта (форма N 1), паспорт, різного роду посвідчення, на яких є власноручний підпис, та ін.).

3. Вільні зразки за можливості повинні відповідати об'єкту, який досліджується, за часом виконання (бажано в межах одного року), за видом матеріалів письма (папір, олівець, кулькова ручка тощо), за формою документа (накладні, відомості та ін.), за його змістом та цільовим призначенням.

Якщо текст (підпис), що досліджується, виконано "друкованими" літерами або спеціальним шрифтом, слід за можливості надати вільні зразки аналогічного характеру.

4. Відбирати експериментальні зразки почерку потрібно у два етапи. На першому - особа, яка ідентифікується, виконує текст на тему, пов'язану з розслідуванням справи, в звичайних умовах (сидячи за столом, звичним приладдям письма, при нормальному освітленні). На другому етапі зразки відбираються під диктовку тексту, аналогічно за змістом тому, що досліджується, або спеціально складеного тексту, який містить фрази, слова і цифри, взяті з рукопису, що досліджується. На цьому етапі зразки відбираються в умовах, що максимально наближаються до тих, в яких виконувався рукопис, що досліджується, тобто в тій самій позі (лежачи, стоячи та ін.), таким самим приладдям письма та на папері того самого виду (за розміром, лінуванням, характером поверхні тощо), що документ, який досліджується. Якщо буде помічено, що той, хто пише, намагається змінити свій почерк, темп диктовки слід прискорити.

5. У випадках, коли тексти, що досліджуються, і особливо підписи, виконувались на бланках (касові ордери, квитанції, поштові перекази, платіжні відомості та ін.), експериментальні зразки слід відбирати на таких самих бланках або на папері, що розграфлений як бланк.

6. Якщо розташування підпису, що досліджується, не визначається характером документа, експериментальні зразки відбираються на окремих аркушах як лінованого, так і нелінованого паперу по 5-10 експериментальних підписів на 1 аркушу.

7. Якщо рукопис, що досліджується, виконано "друкованими "літерами і цифрами або спеціальним шрифтом (креслярським, бібліотечним та ін.), експериментальні зразки на другому етапі також повинні бути виконані "друкованими" літерами і цифрами або відповідним шрифтом.

Переписування з документа, що досліджується, або с машинописного (друкарського) тексту неприпустиме.

8. Якщо є підстави припускати, що виконавець досліджуваного рукопису намагався змінити свій почерк (писав лівою рукою, іншим нахилом тощо), додатково відбираються зразки, виконані таким самим чином.

9. Експериментальні зразки посвідчуються дізнавачем, слідчим. У посвідчувальному надписі зазначається прізвище, ім'я та по батькові виконавця, а також особливості зразка (написані лівою рукою, спеціальним шрифтом тощо).

10. Якщо досліджується текст, вільні та експериментальні зразки надаються у вигляді текстів, при дослідженнях підписів та цифрових записів - як у вигляді текстів, так і, відповідно, у вигляді підписів та цифрових записів.

11. Як вільні, так експериментальні зразки буквеного або цифрового письма бажано надавати не менше ніж на 5 аркушах. Чим коротший текст для дослідження, тим більше потрібно зразків. Вільні зразки підпису надаються по можливості не менш ніж на 10 документах, експериментальні - в кількості не менше 20 зразків підписів.

12. Якщо потрібно встановити, чи не виконаний підпис від імені певної особи іншою особою, надаються зразки обох осіб. При цьому додатково відбираються експериментальні зразки почерку передбачуваного виконавця не менше ніж на 5 аркушах у вигляді записів прізвища та ініціалів особи, від імені якої виконано підпис.

13. При вилученні вільних зразків підписів особи, від імені якої виконано досліджуваний підпис, слід відшукувати документи з варіантом підпису, найбільш схожим на підпис, що досліджується. Такі підписи найчастіше зустрічаються у документах, аналогічних досліджуваному.

При відібранні експериментальних зразків підпису особи, від імені якої виконано підпис, слід запропонувати їй розписатися всіма застосовуваними нею варіантами підписів.

Якщо з певних причин виконати будь-які вимоги, що стосуються зразків, не було можливості, про це слід вказати в постанові про призначення експертизи.

14. Якщо потрібно дослідити велику кількість підписів, їх доцільно розділити на групи (за особами, від імені яких виконано підписи, епізодами справи, видами документів тощо) і за кожною групою призначити окрему експертизу.

Документи кожної групи можна пронумерувати (у вільних від тексту місцях) і, вказавши один раз у постанові (ухвалі) про призначення експертизи як назву документа, так і його порядковий номер, в подальшому посилатись тільки на порядковий номер.

Якщо виникли труднощі, пов'язані з призначенням багатооб'єктних експертиз підписів, доцільно проконсультуватися з експертом (спеціалістом).

15. У постанові про призначення експертизи слід указати на встановлені слідчим (дізнавачем) особливі обставини виконання рукопису, які могли викликати змінення ознак почерку (незвична поза або незвичайний стан виконавця, виконання рукопису в умовах низької температури тощо). Якщо є дані, що виконавцем є людина, у якої порушена координація рухів, про це також слід повідомити експерта. У випадках виконання рукопису особою похилого або старечого віку потрібно надати відомості про рік їх народження і стан здоров'я на момент можливого виконання об'єкта, що досліджується.

16. На експертизу приймаються тільки оригінали документів з почерком та підписами, що підлягають дослідженню, ксерокопії не приймаються!