Конвенція про безпеку в застосуванні хімічних речовин на виробництві N 170 (укр/рос)

Статус Конвенції див.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 6 червня 1990 року на свою сімдесят сьому сесію,

беручи до уваги відповідні міжнародні конвенції та рекомендації і, зокрема Конвенцію та Рекомендацію 1971 року про бензол, Конвенцію та Рекомендацію 1974 року про професійні ракові захворювання, Конвенцію та Рекомендацію 1977 року про виробниче середовище (забруднення повітря, шум та вібрація), Конвенцію та Рекомендацію 1981 року про безпеку та гігієну праці, Конвенцію та Рекомендацію 1985 року про служби гігієни праці, Конвенцію та Рекомендацію 1986 року про азбест та Перелік професійних захворювань, переглянутий 1980 року ), який додається до Конвенції 1964 року про допомоги у випадках виробничого травматизму,

зазначаючи, що захист працівників від шкідливої дії хімічних речовин посилює також захист всього населення і навколишнього середовища,

зазначаючи, що працівникам потрібна інформація про хімічні речовини, які вони використовують на виробництві, і що вони мають право на таку інформацію,

вважаючи, що винятково важливим є запобігання захворюванням і травмам, спричинюваним використанням хімічних речовин на виробництві та скорочення їхньої кількості шляхом:

a) обов'язкової оцінки всіх хімічних речовин для виявлення пов'язаних з ними небезпек;

b) надання роботодавцям механізму для отримання від постачальників інформації про хімічні речовини, які використовуються на виробництві, з тим щоб вони могли ефективно здійснювати програми з захисту трудівників від хімічних небезпек;

c) надання працівникам інформації про використання хімічних речовин на виробництві та про відповідні запобіжні заходи, з тим щоб вони могли ефективно брати участь у програмах захисту;

d) встановлення засад таких програм з метою забезпечення безпечного використання хімічних речовин,

враховуючи потребу співробітництва у межах Міжнародної програми з хімічної безпеки між Міжнародною організацією праці, Програмою Організації Об'єднаних Націй з навколишнього середовища та Всесвітньою організацією охорони здоров'я, а також з Продовольчою і сільськогосподарською організацією ООН та Організацією Об'єднаних Націй з промислового розвитку, і беручи до уваги обнародувані цими організаціями відповідні акти, кодекси та керівні засади,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно безпеки у використанні хімічних речовин на виробництві, що є п'ятим пунктом порядку денного сесії, і

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцять п'ятого дня червня місяця тисяча дев'ятсот дев'яностого року нижчеподану Конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1990 року про хімічні речовини.

1. Ця Конвенція застосовується до всіх галузей економічної діяльності, в яких використовуються хімічні речовини.

2. Компетентний орган члена Організації, який ратифікує цю Конвенцію, після консультацій з найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників та на підставі оцінки наявних ризиків і вживаних запобіжних заходів:

a) може вилучати зі сфери застосування Конвенції або окремих її положень галузі економічної діяльності, підприємства чи продукцію, якщо:

i) виникають особливі проблеми суттєвого плану; і

ii) загальний надаваний згідно з національним законодавством та практикою захист не нижчий за той, який був би забезпечений за повного застосування положень цієї Конвенції;

b) розробляє спеціальні положення для захисту конфіденційної інформації, розкриття якої конкурентній стороні може завдати шкоди діловому аспекту діяльності роботодавця, якщо при цьому не наражаються на загрозу здоров'я та безпека працівників.

3. Ця Конвенція не застосовується до готових виробів, які не наражають працівників на вплив небезпечних хімічних речовин за нормальних або достатньо передбачуваних умов їхнього використання.

4. Ця Конвенція не застосовується до будь-яких організмів, але застосовується до хімічних речовин, які добувають з таких організмів.

Відповідно до мети цієї Конвенції:

a) термін "хімічні речовини" означає хімічні елементи й сполуки та суміші з них як натуральні, так і штучні;

b) термін "небезпечна хімічна речовина" охоплює будь-яку хімічну речовину, що її класифіковано як небезпечну відповідно до статті 6 або щодо якої відповідна інформація вказує на те, що ця хімічна речовина є небезпечною;

c) термін "використання хімічних речовин на виробництві" означає будь-яку трудову діяльність, під час якої працівник може зазнати впливу хімічної речовини, охоплюючи:

i) виробництво хімічних речовин;

ii) поводження з хімічними речовинами;

iii) зберігання хімічних речовин;

iv) транспортування хімічних речовин;

v) видалення та обробку відходів хімічних речовин;

vi) викид хімічних речовин внаслідок виробничої діяльності;

vii) експлуатацію, ремонт і очищення хімічного обладнання та контейнерів;

d) термін "галузі економічної діяльності" означає всі галузі, в яких зайняті працівники, серед них державну службу;

e) термін "виріб" означає об'єкт, якому в ході його виготовлення було надано конкретного вигляду чи форми, або такий що існує у своєму природному вигляді, і використання якого в такому вигляді цілком або частково залежить від його вигляду чи форми;

f) термін "представники працівників" означає осіб, котрі визнані як такі в національному законодавстві або національною практикою відповідно до Конвенції 1971 року про представників трудівників.

Заходів щодо застосування положень цієї Конвенції вживають після консультацій з найбільш представницькими зацікавленими організаціями роботодавців і працівників.

Кожний член Організації розробляє, здійснює та періодично переглядає послідовну політику щодо безпеки у застосуванні хімічних речовин на виробництві у світлі національних умов і практики та консультуючись з найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників.

Компетентний орган має повноваження, якщо це виправдано міркуваннями охорони здоров'я та безпеки праці, забороняти чи обмежувати використання певних небезпечних хімічних речовин або вимагати завчасного повідомлення і дозволу до того, як такі хімічні речовини будуть застосовуватися.

1. Компетентний орган або орган, затверджений чи визнаний компетентним органом, вводять, відповідно до національних або міжнародних норм, системи й конкретні критерії, підхожі для класифікації всіх хімічних речовин за видом і мірою властивих їм небезпек для здоров'я та фізичних небезпек, а також для оцінки відповідності інформації, яка потрібна для визначення того, чи є хімічна речовина небезпечною.

2. Небезпечні властивості сумішей з двох або більше хімічних речовин можуть визначатися за допомогою оцінок, що грунтуються на небезпеках, властивих хімічним речовинам, котрі входять у суміш.

3. Що стосується транспортування, то такі системи й критерії враховують Рекомендації ООН щодо перевезення небезпечних вантажів.

4. Системи класифікації та їхнє застосування поступово розширюються.

1. Всі хімічні речовини маркіруються таким чином, щоб подавалась основна інформація про їхні ознаки.

2. Небезпечні хімічні речовин етикетуються додатково таким чином, щоб інформацію про них легко розуміли працівники і щоб подавалась основна інформація щодо їхньої класифікації, небезпеки, яку вони становлять, та запобіжних заходів, яких слід вживати.

3. 1) Вимоги до етикетування або маркірування хімічних речовин відповідно до вищезазначених параграфів 1 і 2 цієї статті визначає компетентний орган або орган, затверджений чи визнаний компетентним органом, відповідно до національних і міжнародних норм.

2) Що стосується транспортування, то в таких вимогах враховуються Рекомендації ООН щодо перевезення небезпечних вантажів.

1. Що стосується небезпечних хімічних речовин, то роботодавці повинні отримувати карти даних з безпечності хімічних речовин, в яких міститься детальна основна інформація щодо їхньої ідентифікації, постачальника, класифікації, небезпек, запобіжних заходів та заходів, до яких вдаються в аварійних ситуаціях.

2. Критерії для підготовки карт даних з безпечності хімічних речовин встановлює компетентний орган або орган, затверджений чи визнаний компетентним органом, відповідно до національних або міжнародних норм.

3. Хімічна або загально прийнята назва, яку використовують для ідентифікації хімічної речовини в карті даних з безпечності хімічних речовин, повинна збігатися з назвою на етикетці.

1. Постачальники хімічних речовин, будь то виробники, імпортери чи оптовики, забезпечують, щоб:

a) такі хімічні речовини були класифіковані відповідно до статті 6 на основі знання їхніх властивостей і пошуку наявної інформації або їм було дано оцінку згідно з нижченаведеним параграфом 3;

b) такі хімічні речовини маркірувались таким чином, щоб зазначались їхні основні ознаки відповідно до параграфа 1 статті 7;

c) небезпечні хімічні речовини, які вони постачають, були промаркіровані відповідно до параграфа 2 статті 7;

d) карти даних з безпечності хімічних речовин для таких небезпечних хімічних речовин готувалися відповідно до параграфа 1 статті 8 і передавалися роботодавцям.

2. Постачальники небезпечних хімічних речовин забезпечують, щоб готувались і методом, який відповідає положенням національного законодавства та практики, роботодавцям передавалися змінене маркірування й карти даних з безпечності хімічних речовин, як тільки надходить нова відповідна інформація стосовно безпеки та гігієни праці.

3. Постачальники хімічних речовин, які ще не було класифіковано відповідно до статті 6, ідентифікують хімічні речовини, котрі вони постачають та дають оцінку властивостям цих хімічних речовин на основі пошуку наявної інформації для того, щоб визначити, чи є вони небезпечними хімічними речовинами.

1. Роботодавці забезпечують, щоб усі хімічні речовини, які використовуються на виробництві, було промаркіровано або позначено відповідно до статті 7 і щоб карти даних надсилалися відповідно до статті 8 та надавалися у розпорядження працівників і їхніх представників.

2. Роботодавці, які одержують хімічні речовини, що не були промаркіровані або позначені, як передбачено у статті 7, або щодо яких не отримано карти даних з безпечності хімічних речовин, як передбачено у статті 8, дістають відповідну інформацію від постачальника або з інших практично доступних джерел і не використовують ці хімічні речовини до отримання такої інформації.

3. Роботодавці забезпечують, щоб використовувалися тільки хімічні речовини, які класифіковані відповідно до статті 6 або ідентифіковані і дістали оцінку відповідно до параграфа 3 статті 9 і промаркіровані або позначені відповідно до статті 7, і щоб під час їхнього використання дотримувались відповідних запобіжних заходів.

4. Роботодавці ведуть облік небезпечних хімічних речовин, які використовуються на робочому місці, звіряючи його з відповідними картами даних з безпечності хімічних речовин. Всі зацікавлені працівники та їхні представники мають доступ до такого обліку.

У тих випадках, коли хімічні речовини переміщуються в інші контейнери або в устаткування, роботодавці забезпечують, щоб вміст позначався таким чином, щоб трудівники знали про їхні ознаки, будь-які небезпеки, пов'язані з їхнім використанням, та про будь-які запобіжні заходи, яких слід дотримуватися.

Роботодавці:

a) забезпечують, щоб працівники не зазнавали впливу хімічних речовин у таких концентраціях, які перевищують гранично допустимі норми або інші критерії впливу для оцінки й контролю стану виробничого середовища, встановлені компетентним органом або органом, затвердженим чи визнаним компетентним органом, згідно з національними аби міжнародними нормами;

b) дають оцінку впливу небезпечних хімічних речовин на працівників;

c) здійснюють контроль за впливом на працівників небезпечних хімічних речовин і реєстрацію даних цього контролю, коли це потрібно для забезпечення їхньої безпеки та здоров'я або коли це може бути приписано компетентним органом;

d) забезпечують, щоб дані контролю за виробничим середовищем та за впливом на працівників, які використовують небезпечні хімічні речовини, зберігалися протягом періоду, приписаного компетентним органом, і були доступні для працівників та їхніх представників.

1. Роботодавці дають оцінку небезпекам, що виникають під час використання хімічних речовин на виробництві, і захищають трудівників від таких небезпек, вживаючи для цього відповідних заходів таких, як:

a) вибір хімічних речовин, які виключають цілком або знижують ризик до мінімуму;

b) вибір технології, яка виключає цілком або знижує ризик до мінімуму;

c) використання належних технічних заходів контролю;

d) впровадження прийомів та методів праці, які виключають цілком або знижують ризик до мінімуму;

e) впровадження належних заходів з гігієни праці;

f) якщо проведення вищезазначених заходів недостатньо, то надання і належне утримання безплатно для працівника засобів індивідуального захисту та спецодягу і здійснення заходів, котрі забезпечують застосування цих засобів.

2. Роботодавці:

a) обмежують міру впливу небезпечних хімічних речовин до рівня, потрібного для безпеки і охорони здоров'я працівників;

b) забезпечують надання першої допомоги;

c) передбачають заходи, до яких вдаються в аварійних ситуаціях.

Небезпечні хімічні речовини, які більше не потрібні, і порожні контейнери, які можуть, однак, містити рештки небезпечних хімічних речовин, обробляються або видаляються таким способом, який цілком виключає або знижує до мінімуму ризик для безпеки і здоров'я та для навколишнього середовища відповідно до національних законодавства і практики.

Роботодавці:

a) інформують працівників про небезпеки, пов'язані з впливом хімічних речовин, що використовуються на робочому місці;

b) інструктують працівників про способи дістання й використання інформації, зазначеної на етикетках і картах даних з безпечності хімічних речовин;

c) використовують карти даних з безпечності хімічних речовин разом з конкретною інформацією про робоче місце за основу для підготовки інструкцій працівникам, котрі, якщо потрібно, повинні бути у письмовій формі;

d) проводять на постійній основі підготовку працівників з практичних методів і прийомів, яких треба дотримуватись для безпечного використання хімічних речовин на виробництві.

Роботодавці, виконуючи свої обов'язки, здійснюють по змозі якнайтісніше співробітництво з працівниками або їхніми представниками в тому, що стосується безпеки у використанні хімічних речовин на виробництві.

1. Працівники співпрацюють по змозі якнайтіснішим чином зі своїми роботодавцями у виконанні роботодавцями своїх обов'язків і дотримуються всіх процедур та практичних правил, котрі стосуються безпеки праці у використанні хімічних речовин на виробництві.

2. Працівники вживають всіх розумних заходів до того, щоб цілком виключити або звести до мінімуму ризик, що загрожує їм самим та іншим особам, у зв'язку з використанням хімічних речовин на виробництві.

1. Працівники мають право покинути місце, яке стало небезпечним внаслідок використання хімічних речовин, якщо вони мають достатньо вагомі підстави вважати, що їхня безпека або здоров'я наражаються на пряму і серйозну загрозу, і негайно інформують про це свого безпосереднього керівника.

2. Працівники, які покинули небезпечне місце відповідно до положень попереднього параграфа або здійснюють будь-яке з прав, зазначених у цій Конвенції, захищені від неналежних наслідків.

3. Заінтересовані працівники та їхні представники мають право на:

a) інформацію про основні ознаки хімічних речовин, що використовуються на виробництві, про небезпечні властивості таких хімічних речовин, про запобіжні заходи, на навчання та професійну підготовку;

b) інформацію, що міститься на етикетках і маркірованні;

c) доступ до карт даних з безпечності хімічних речовин;

d) будь-яку іншу інформацію, наявність якої передбачається у цій Конвенції.

4. Якщо розкриття основних ознак однієї з речовин у складі хімічної суміші конкурентові може завдати шкоди діловій стороні діяльності роботодавця, то роботодавець може, надаючи інформацію, яка вимагається згідно з вищезазначеним параграфом 3, захищати таку інформацію засобами, затвердженими компетентним органом згідно з b) параграфа 2 статті 1.

Якщо в державі-члені, яка здійснює експорт, використання небезпечних хімічних речовин заборонено цілком або частково з міркувань безпеки та гігієни праці, то цей факт і причини для цього член Організації, який здійснює експорт, повідомляє кожній країні-імпортеру.

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.

1. Ця Конвенція має обов'язкову чинність тільки для тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував Генеральний директор.

2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців від дати реєстрації Генеральним директором документів про ратифікацію двох членів Організації.

3. Надалі ця Конвенція набуватиме чинності для кожного члена Організації через дванадцять місяців від дати реєстрації його документа про ратифікацію.

1. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, після закінчення десяти років від дня, коли вона початково набула чинності, може денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації. Денонсація набуває чинності через рік від дати її реєстрації.

2. Для кожного члена Організації, який ратифікував цю Конвенцію і протягом року після закінчення зазначених у попередньому параграфі десяти років не скористався передбаченим у цій статті правом на денонсацію, Конвенція лишатиметься чинною на наступні десять років, і надалі він зможе денонсувати її після закінчення кожного десятиріччя в порядку, передбаченому в цій статті.

1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці оповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, надісланих йому членами Організації.

2. Оповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманого ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор звертає їхню увагу на дату настання чинності цієї Конвенції.

Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй вичерпні відомості про всі документи про ратифікацію і акти про денонсацію, зареєстровані ним відповідно до положень попередніх статей.

У випадках, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і розглядає доцільність внесення до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.

1. Якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка цілком або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій конвенції не передбачено іншого, то:

a) ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 22, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглянута конвенція набула чинності;

b) від дня настання чинності нової, переглянутої конвенції цю Конвенцію закрито для ратифікації членами Організації.

2. Ця Конвенція залишається у будь-якому разі чинною за формою і змістом для тих членів Організації, які ратифікували її, але не ратифікували переглянутої конвенції.

Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.