• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Щодо адміністрування податку на прибуток

Державна фіскальна служба України | Лист від 24.11.2015 № 25897/10/28-10-06-11
Реквізити
  • Видавник: Державна фіскальна служба України
  • Тип: Лист
  • Дата: 24.11.2015
  • Номер: 25897/10/28-10-06-11
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Державна фіскальна служба України
  • Тип: Лист
  • Дата: 24.11.2015
  • Номер: 25897/10/28-10-06-11
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
МІЖРЕГІОНАЛЬНЕ ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС - ЦЕНТРАЛЬНИЙ ОФІС З ОБСЛУГОВУВАННЯ ВЕЛИКИХ ПЛАТНИКІВ
ЛИСТ
24.11.2015 № 25897/10/28-10-06-11
Щодо адміністрування податку на прибуток
Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з ОВП розглянуло лист підприємства та в межах своїх повноважень повідомляє.
Пунктом 52.5 статті 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) передбачено, що контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.
Згідно з підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Кодексу податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу ).
Щодо врахування сум ПДВ при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток
Відповідно до п. 44.2 ст. 42 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI , зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ), для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств" ПКУ .
Ведення бухгалтерського обліку сум податку на додану вартість здійснюється на підставі Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 01.07.97 № 141, зі змінами та доповненнями.
Позиція ДФС з цього питання оприлюднена на офіційному веб-порталі ДФС України в загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі (далі - ЗІР) в категорії 102.08.06.
Щодо врахування при визначенні фінансового результату витрати щодо нарахування (сплати) податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу розрахунок об'єкта оподаткування податком на прибуток здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які збільшують або зменшують фінансовий результат до оподаткування, відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу .
Крім того, згідно з п. 137.5 ст. 137 Кодексу податок, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, зменшується на суму нарахованого та сплаченого податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) відповідно до розділу XII Кодексу щодо об'єктів нежитлової нерухомості.
Коригування фінансового результату, визначеного за даними бухгалтерського обліку, на суму податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) розділом III Кодексу не передбачено.
Разом з тим зазначаємо, що відповідно до частини 2 статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996) регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
При цьому, з урахуванням п. 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відноситься до адміністративних витрат та враховується при визначенні фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку).
Отже, з питання правильності відображення у бухгалтерському обліку суми нарахованого та сплаченого податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) відповідно до розділу XII Кодексу щодо об'єктів нежитлової нерухомості слід звертатися до Міністерства фінансів України.
Позиція ДФС з цього питання викладена у листах від 04.09.2015 р. № 18947/6/99-99-19-02-02-15 та від 09.06.2015 р. № 11999/6/99-99-19-01-01-15.
Щодо врахування суми неустойки (штрафів чи пені) при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток
Відповідно до п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV, зі змінами та доповненнями (далі - ЦКУ), неустойка (штраф, пеня) - грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
В той же час неустойка (штраф, пеня) - це штрафна (господарська) санкція у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV, із змінами та доповненнями).
Залежно від порядку розрахунку неустойки визначені два її підвиди (п. п. 2, 3 ст. 549 ЦКУ ):
- штраф, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання;
- пеня, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Починаючи з 01.01.2015, згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу , об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Кодексу .
Розділом III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці по штрафах, пені, неустойці.
Згідно з п. 3 розд. I Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, доходами вважається збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).
Одержані штрафи, пені, неустойки відповідно до п. 3.10 розд. III Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності , затверджених наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2013 № 433, відображаються у складі інших операційних доходів.
Пунктом 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318 (далі - П(С)БО 16), витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Визнані штрафи, пеня, неустойка включаються до інших операційних витрат (п. 20 П(С)БО 16 ).
Виходячи з викладеного, доходи у вигляді одержаних штрафів, пені, неустойки за порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання та понесені витрати у вигляді визнаних платником податку штрафів, пені, неустойки приймають участь при визначенні фінансового результату до оподаткування відповідно до правил бухгалтерського обліку без подальшого його коригування на такі доходи та витрати.
Позиція ДФС з цього питання оприлюднена у ЗІР в категорії 102.02.
Відносно питання зменшення фінансового результату до оподаткування на суму амортизації основних засобів або нематеріальних активів.
Відповідно до пп. 14.1.3 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) у редакції, що діє з 1 січня 2015 року, амортизація - це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу .
Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, визначаються відповідно до вимог ст. 138 Кодексу .
Розрахунок амортизації основних засобів для визначення об'єкта оподаткування здійснюється у порядку, встановленому п.138.3 ст. 138 Кодексу (далі - податкова амортизація).
Відповідно до пунктів 138.1 та 138.2 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначену відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта та зменшується на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначену з урахуванням положень ст. 138 Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта.
Згідно з п. 11 підрозділу 4 розділу XX Кодексу при розрахунку амортизації основних засобів та нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу балансова вартість основних засобів та нематеріальних активів станом на 1 січня 2015 року має дорівнювати балансовій вартості таких активів, що визначена станом на 31 грудня 2014 року відповідно до статей 144 - 146 та 148 розділу III Кодексу , у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року.
Позиція ДФС з цього питання оприлюднена у ЗІР в категорії 102.
Щодо питання врахування витрат не пов'язаних з господарською діяльністю платника податку при визначенні фінансового результату до оподаткування.
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ , об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III ПКУ .
Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років, в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).
Відповідно до ст. 4 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на принципі відповідності доходів і витрат.
Так, для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати коштів.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку "Витрати" затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 (далі - П(С)БО 16), визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.
Згідно із п. 6 П(С)БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені (п. 7 П(С)БО 16 ).
Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами (п. 8 П(С)БО 16 ).
При цьому п. 9 П(С)БО 16 встановлено, що не визнаються витратами, зокрема, зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у п. 6 П(С)БО 16, а також витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Таким чином, формування витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування за звітний податковий період, починаючи з 1 січня 2015 року, здійснюється виходячи з національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Разом з тим, для цілей оподаткування враховуються різниці по амортизації необоротних активів.
Відповідно до пп. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 ПКУ не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування, зокрема, витрати на придбання / самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів. Термін "невиробничі основні засоби" означає основні засоби, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.
Тобто для цілей оподаткування амортизація основних засобів нараховується у разі їх експлуатації для використання у господарській діяльності платника податку.
Позиція ДФС з цього питання оприлюднена у ЗІР 21.09.2015 в категорії 102.08.06.
Відносно питання наявності первинних документів при застосуванні норми пп. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 ПКУ .
Відповідно до пп. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ), фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, які на дату перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг відповідали умовам, визначеним п. 133.4 ст. 133 ПКУ , у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.
Умови, за яких неприбуткові підприємства не є платниками податку на прибуток, встановлені п. 133.4 ст. 133 ПКУ .
Згідно з п. 34 підрозд. 4 розд. XX "Перехідні положення" ПКУ до затвердження Кабінетом Міністрів України Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру діє Положення про Реєстр неприбуткових установ та організацій, затверджене наказом Міністерства фінансів України № 37 від 24.01.2013 (далі - Положення № 37).
Підтвердженням статусу неприбутковості є рішення контролюючого органу про внесення організацій (установ) до Реєстру (додаток 2 до Положення № 37 ).
Пунктом 44.1 ст. 44 ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 ПКУ .
Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
З урахуванням зазначеного, застосування норми пп. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 ПКУ щодо збільшення фінансового результату до оподаткування на суму коштів або вартість товарів, виконаних робіт, наданих послуг, перерахованих (переданих) протягом звітного року до неприбуткових організацій, що перевищує чотири відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, здійснюється на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку таких господарських операцій, а також копії рішення контролюючого органу про внесення організації (установи) до Реєстру.
Позиція ДФС з цього питання оприлюднена у ЗІР в категорії 102.17.
Щодо питання підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами та їх необхідності при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.
Відповідно до п. 44.2 ст. 44 ПКУ , для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Зокрема, п. 44.1 ст. 44 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податку зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (частина 1 статті 9 Закону № 996 ).
При цьому коригування фінансового результату до оподаткування на суму витрат не підтверджених первинними документами нормою розділом III Кодексу не передбачено.
Позиція ДФС з цього питання оприлюднена у ЗІР в категорії 102.17.