Щодо оподаткування спільної діяльності з 1 січня 2015 року

Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві розглянуло звернення "" щодо оподаткування спільної діяльності з 1 січня 2015 року і в межах своїх повноважень повідомляє.

Взаємовідносини, що виникають при здійсненні спільної діяльності, регламентуються главою 77 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV зі змінами та доповненнями (далі - ЦКУ).

Відповідно до п. 1 ст. 1130 ЦКУ, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Пунктом 2 ст. 1134 ЦКУ передбачено, що ведення бухгалтерського обліку спільного майна учасників може бути доручено ними одному з учасників.

Статтями 1137 та 1139 ЦКУ встановлено порядок відшкодування витрат та збитків учасників та розподіл прибутку за договором про спільну діяльність.

Так, порядок відшкодування витрат і збитків, пов'язаних із спільною діяльністю учасників, визначається за домовленістю між ними. У разі відсутності такої домовленості кожний учасник несе витрати та збитки пропорційно вартості його вкладу у спільне майно (абз.1 ст. 1137 ЦКУ).

Прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників (абз.1 ст. 1139 ЦКУ). Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" внесено зміни до Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - Кодекс) в частині оподаткування податком на прибуток підприємств. Зокрема, починаючи з 1 січня 2015 року Кодекс не встановлює особливий порядок оподаткування спільної діяльності на території України без створення юридичної особи.

Отже, починаючи з 01.01.2015 договори про спільну діяльність не є окремими платниками податку на прибуток підприємств.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу, об'єктом оподаткування з податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Таким чином, фінансовий результат учасника спільної діяльності визначається на підставі даних фінансової звітності, складеної таким платником відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, який для обчислення об'єкта оподаткування коригується на різниці, якщо вони виникають згідно з нормами розділу III Кодексу.

Поряд з цим, слід зазначити, що оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог Кодексу.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.