• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Щодо визначення статусу резидента

Державна фіскальна служба України | Лист від 17.11.2015 № 10709/К/99-99-17-02-03-14
Реквізити
  • Видавник: Державна фіскальна служба України
  • Тип: Лист
  • Дата: 17.11.2015
  • Номер: 10709/К/99-99-17-02-03-14
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Державна фіскальна служба України
  • Тип: Лист
  • Дата: 17.11.2015
  • Номер: 10709/К/99-99-17-02-03-14
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
Лист
17.11.2015 № 10709/К/99-99-17-02-03-14
Щодо визначення статусу резидента
Державна фіскальна служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо визначення статусу резидента та у межах компетенції повідомляє таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначаються Кодексом.
Статус резидента в Україні визначено відповідно до положень п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, зокрема, фізична особа - резидент – це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
Пунктом 1 статті 29 Цивільного кодексу України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання (ст. 6 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі – Закон № 1382)).
При цьому відповідно до статті 1 Закону України від 18 січня 2001 року № 2235-III "Про громадянство України" іноземець – особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Реєстрація – це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла (ст. 3 Закону № 1382).
Законними підставами перебування на території України для іноземців та осіб без громадянства – є підстави, встановлені Законом України від 22 вересня 2011 року № 3773-VІ "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі – Закон № 3773).
Відповідно до ст. 5 Закону № 3773 іноземці та особи без громадянства отримують посвідку на тимчасове (постійне) проживання.
У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні (п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Відповідно до міжнародних норм при визначенні центру життєвих інтересів доцільно враховувати в сукупності сімейні, соціальні зв'язки, політичну, культурну чи іншу діяльність, місцезнаходження роботи та/або бізнесу.
Також достатньою (але не виключною) умовою визначення місце- знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності (п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 213 Кодексу).
У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
При цьому відповідно до п.п. 34.1.1 п. 34.1 ст. 34 Кодексу податковим періодом є, зокрема, календарний рік.
Реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону (п.1 ст. 16 Закону № 3773).
Відповідно до статті 12 Закону України від 05 листопада 2009 року № 1710- VІ "Про прикордонний контроль" (далі – Закон № 1710) відмітка про перетинання державного кордону проставляється у паспортних документах іноземців, осіб без громадянства, імміграційних картках іноземців, осіб без громадянства, якщо в їх паспортних документах не передбачено сторінок для відміток про перетинання державного кордону, інших документах у випадках, передбачених законодавством.
Відмітка про перетинання державного кордону не проставляється в паспортному документі на прохання іноземця, особи без громадянства. У такому разі відмітка про перетинання державного кордону проставляється в імміграційній картці (п.4 ст. 12 Закону № 1710).
Відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України (п.2 ст. 16 Закону № 3773).
Зокрема, підтвердженням факту перебування на митній території України не менше 183 днів є відомості про іноземців, зареєстрованих у пунктах пропуску через державний кордон, та їх паспортні дані, які акумулюються у Базі даних центрального сховища даних Адміністрації Державної прикордонної служби України у порядку, встановленому наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25.06.2007 № 472 "Про затвердження Положення про базу даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України"" (далі – Положення).
При цьому відповідно до п. 21 Положення Адміністрація Держприкордонслужби України повинна забезпечити реалізацію права кожної особи ознайомитися з даними про себе, що містяться в Базі даних осіб.
Отже, підтвердженням періоду перебування на території України фізичної особи також може бути довідка, видана органами прикордонної служби із вказаної Бази даних.
Також достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.
Водночас статтею 46 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII "Про нотаріат" (далі – Закон № 3425) передбачено, що нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.
Крім того, згідно зі ст. 42 Закону № 3425 нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та в день подачі всіх необхідних документів.
Враховуючи викладене, для встановлення резидентського статусу нотаріус має право витребувати від фізичної особи підтверджуючі документи, зокрема, паспортний документ та/або міграційну картку, довідку з прикордонної служби, документи, на підставі яких вона тимчасово (постійно) проживає на території України, документи, що підтверджують право власності (користування) на житло, визначене ним як місце тимчасового (постійного) проживання в Україні, документи щодо реєстрації фізичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності тощо.
Також зазначаємо, що порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи у дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав, регулюється статтею 174 Кодексу, а порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна – статтею 172 Кодексу.
Окремо слід зауважити, що податкова консультація – це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган (підпункт 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).
Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
ГоловаР.М. Насіров