Щодо плати за землю

Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві розглянуло звернення "" щодо правового врегулювання права власності на землі забудови та прибудинкову територію співвласників багатоквартирних житлових будинків; порядку нарахування та обчислення земельного податку співвласниками багатоквартирних житлових будинків; чинності договорів оренди землі, укладених під багатоквартирними житловими будинками і законність нарахувань за такими договорами оренди.

1. Основним законодавчим актом, що регулює земельні відносини в Україні є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - Земельний кодекс), а справляння плати за землю здійснюється відповідно до розділу XII Місцеві податки і збори Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - Податковий кодекс), Законом України "Про оренду землі" від 06.10.1998 року №161-XIV.

Відповідно до пункту 4 статті 33 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" справляння плати за землю належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Статтею 9 Земельного кодексу визначено, що розпорядником земель у м. Києві є Київська міська рада.

Крім цього, згідно пункту 2 статті 382 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV зі змінами і доповненнями усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Враховуючи вищезазначене, для оформлення/переоформлення права власності, користування чи укладання договорів оренди на земельні ділянки під забудовами необхідно звернутися до відповідних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин.

2. Відповідно до статті 206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно із статтею 269 Податкового кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статтею 270 Податкового кодексу визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до вимог статті 286 Податкового кодексу, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

З врахуванням пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Статтею 271 Податкового кодексу визначено що базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнтів індексації.

З 01.01.2015 плату за землю віднесено до місцевих податків і зборів. Підпунктом 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 Податкового кодексу встановлено, що органи місцевого самоврядування до початку наступного бюджетного періоду приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів.

У разі якщо міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу).

Таким чином, плата за землю в 2015 році справляється відповідно до вимог підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу, а саме застосовуються ставки земельного податку 2014 року, з урахуванням коефіцієнта індексації 1,249.

3. Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

Пунктом 288.4 статті 288 Податкового кодексу визначено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Крім цього, згідно статті 31 розділу V Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

- ліквідації юридичної особи - орендаря;

- набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці, тощо.

Також, договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 42 Земельного кодексу земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Офіційна позиція Київської міської державної адміністрації з цього питання розміщена на офіційному сайті Київської державної міської адміністрації за адресою http://kievcity.gov.ua/news/25803.html.

Додатково повідомляємо, що згідно статті 52 Податкового кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.