Щодо торгової націнки (надбавки)

Відповідно до пункту 12 статті 1 Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 21 червня 2012 року N 5007-VI (далі - Закон N 5007-VI) торговельна націнка (надбавка) - це сума витрат суб'єкта господарювання, що пов'язані з обігом товару та здійснюються в процесі його продажу (реалізації) у роздрібній торгівлі. Гранична торговельна націнка (надбавка) є її максимально допустимим рівнем, який повинен враховуватися суб'єктом господарювання під час реалізації товару в роздрібній торгівлі.

Відповідно до пункту 189.12 статті 189 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), у випадку, коли платник податку здійснює операції з постачання особам, які не зареєстровані як платники податку, сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, раніше придбаних (заготовлених) таким платником податку у фізичних осіб, які не є платниками цього податку, об'єктом оподаткування є торгова націнка (надбавка), встановлена таким платником податку.

Для застосування зазначеного порядку оподаткування необхідно, щоб виконувалися такі умови:

- продукція або продукти її переробки мають класифікуватися як сільськогосподарські;

- продукція та продукти її переробки здійснено лише у фізичних осіб, які не є платниками податку на додану вартість;

- продаж здійснюється виключно неплатникам податку на додану вартість.

Враховуючи вище викладене, об'єктом оподаткування ПДВ у платника податку буде встановлена ним торгова націнка (надбавка). При цьому податковий кредит не визначається.