Щодо залучення транспортних засобів під час мобілізації

'...'

Відповідно до п. 3 ст. 6 Закону України від 21 жовтня 1993 року N 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" виконання військово-транспортного обов'язку під час мобілізації, якщо не введений правовий режим воєнного чи надзвичайного стану, здійснюється згідно з Мобілізаційним планом України шляхом безоплатного залучення транспортних засобів підприємств, установ та організацій усіх форм власності для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на умовах їх повернення власникам після оголошення демобілізації.

Залучення транспортних засобів під час мобілізації здійснюється військовими комісаріатами на підставі рішень місцевих державних адміністрацій, які оформлюються відповідними розпорядженнями.

Приймання-передача транспортних засобів, залучених під час мобілізації, та їх повернення після оголошення демобілізації здійснюються на підставі актів, в яких зазначаються відомості про власників, технічний стан, залишкову (балансову) вартість та інші необхідні відомості, що дають змогу ідентифікувати транспортні засоби.

Повернення транспортних засобів власнику здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту оголошення демобілізації.

Порядок компенсації шкоди, завданої транспортним засобам внаслідок їх залучення під час мобілізації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, право власності на транспортний засіб не переходить від платника податку на прибуток у разі передання автомобіля для Збройних Сил України.

Відповідно до п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в редакції, що діяла до 01.01.2015 р., амортизації підлягають витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності.

Оскільки в процесі мобілізації транспортні засоби не використовуються у господарській діяльності платника податку, то нарахування амортизації припиняється до повернення такого засобу власнику.

У свою чергу, 28 грудня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким викладено розділ III "Податок на прибуток" Податкового кодексу України у новій редакції та передбачено, що об'єкт оподаткування податком на прибуток підлягає визначенню на підставі даних бухгалтерського обліку шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності, на різниці, які збільшують або зменшують фінансовий результат до оподаткування, відповідно до положень такого розділу.

Статтею 138 у новій редакції розділу III Кодексу передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів.

Так, відповідно до підпункту 138.3.1 пункту 138.3 статті 138 Кодексу розрахунок амортизації основних засобів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, відповідно до якого поняття "основні засоби" визначено з урахуванням умови використання платником податків таких основних засобів у власній господарській діяльності.

У зв'язку з цим викладені в листі '...' пропозиції буде опрацьовано при підготовці змін до Податкового кодексу України.

Щодо оподаткування податком на додану вартість повідомляємо таке.

Згідно із підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу для цілей оподаткування під постачанням товарів слід розуміти будь-яку ]передачу права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 Кодексу встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

У випадку залучення транспортних засобів згідно з Мобілізаційним планом України для забезпечення потреб Збройних Сил України переходу права власності не відбувається, така передача здійснюється на умовах повернення транспортних засобів (тобто відбувається передача в тимчасове користування), а тому в обліку платника податку на додану вартість, що передає в користування такий транспортний засіб, така передача не визначається як об'єкт оподаткування, оскільки не відбуваються операції з постачання товару.

Підстави для коригування податкового кредиту чи визнання умовного продажу згідно з пунктом 198.5 статті 198 Кодексу також відсутні. Якщо після мобілізації транспортний засіб не повертається підприємству і за нього нараховується компенсація, то така компенсація розглядається як оплата вартості такого транспортного засобу. В цьому разі транспортний засіб визнається проданим за бюджетні кошти, і на дату отримання таких коштів (компенсація) мають бути визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість.